Викладання економічних дисциплін в школі (на прикладі теми «Фінансові установи та їх функції»)
Отже, ФРС має такі основні напрями діяльності: надає банківські послуги фінансовим установам; відіграє роль банку для державного уряду; стежить за роботою банків; керує державним запасом грошей І кредитами.
Домашнє завдання (див. Додатки3, 4)
ВИСНОВКИ
Провівши в деякій мірі теоретично-практичне дослідження, я прийшов до висновку, що шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі цілі:
ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менедж¬менту, маркетингу тощо);
формування в учнів економічного мислення;
формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення;
проведення соціальної адаптації до змін, що відбуваються в сучасному суспільстві у зв'язку з переходом до ринкових відносин;
проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємниць¬кої діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.
Ефективність досягнення цих цілей залежить насамперед від майстерності вчителя, його вмінь і навичок в поданні необхідного матеріалу. Важливим при цьому є врахування особливостей вікової групи.
Для підлітків, зокрема, притаманним є мислення на рівні формальних операцій і пра-гення осягти себе, харакетрним є егоцентризм.. Тому необхідним є розуміння того, що істотними властивостями підліткового мислення є здатність враховувати всі комбінації перемінних при пошуку рішення проблеми; здатність припускати, який вплив одна перемінна зробить на іншу; здатність поєднувати і розділяти перемінні гіпотетико-дедуктивним способом («Якщо є X, то відбудеться Y»).
Система цінностей підлітка частково залежить від його когнітивного розвитку. Ці цінності до деякої міри є продуктом наявного в підлітка досвіду формування моральних суджень. Якщо підліток одержує стимулюючі, але при цьому безпечні можливості розгля-ду моральних дилем на більш високих рівнях, то роки отроцтва і юності можуть стати ча-сом значного морального розвитку.
Процес навчання складається з цільового, стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно-дійового, емоційно-вольового, контрольно-регулюючого, оціночно-результатив¬ного компонентів. Цільовий компонент забезпечує усвідомлення педа¬гогами і передачу учням мети викладання кожного пред¬мета, його конкретних розділів і тем. Сти-мулюючо-мотиваційний компонент є продовжен¬ням цільового, але тільки за усвідомлення учнями їх влас¬ного стимулу до діяльності. Змістовий компонент передбачає ретельне обміркування вчителем, яким повинен бу¬ти зміст навчального матеріалу, конкретизування обсягу теоретичних положень, визначення умінь та навичок, які необхідно сформувати у процесі вивчення нового ма¬теріалу. Операційно - дійовий (методичний) компонент охоплює всі методи та їх складові — прийоми, якими оперує кожен учитель у процесі своєї діяльності, форми організації на¬вчання. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, слід зважати на те, що, хоча учні засвоюють навчальний матеріал під керівництвом учителя, цей процес є індиві¬дуальним для кожного учня. Загалом, він передбачає та¬ку послідовність інтелектуальних операцій: сприймання; осмислення; уза-гальнення; систематизація; закріплення; застосування на практиці. Емоційно-вольовий компонент виявляється через напру¬ження волі учня у процесі пізнавальної діяльності. Контрольно-регулюючий компонент містить методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю, якими ко¬ристується вчитель паралельно з викладанням нового ма¬теріалу. Оціночно-результативний компонент передбачає оці¬нювання якості знань учнів.
Серед методів контролю виділяють метод усного опитування, письмовий контроль, тестові методи перевірки знань, іспити і державна підсумкова атестація, а також взаємоконтроль, самоконтроль, самооцінка,Важливим і необхідним є застосування разом із традиційним методами навчання нетрадиційні – „мозкова атака”, дискусії, дидактичні рольові ігри. Розумне їх поєднання сприяє швидшому засвоєнню матеріалу, стимулюванню навчальної діяльності і активності учнів на уроці.