Викладання економічних дисциплін в школі (на прикладі теми «Фінансові установи та їх функції»)

ВСТУП

Поява Української незалежної держави спричинила рефор¬мування освітньої системи. Україна дістала у спадщину радянсь¬ку систему освіти, яка не відповідала її національним інтересам та тенденціям розвитку європейського і світового шкільництва.

Розбудова української держави, демократизація суспільного життя, відродження національної культури, посилення інтеграцій¬них процесів з Європою, реформування економіки, впроваджен¬ня ринкових відносин тощо поставили нові вимоги до освіти у XXI ст. Вона має бути пріоритетною, безперервною і різноманіт¬ною, нести гуманістичні цінності, використовувати нові техно¬логії навчання, бути всеохоплюючою та інформатизаційною, за¬безпечувати саморозвиток особистості.

У зв'язку з цим у державі розпочато роботу зі створення нової законодавчої і нормативної бази національної освіти. Важ¬ливою віхою на шляху розбудови національної системи освіти було прийняття І з'їздом освітян України 24—25 грудня 1992 р. Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI сто¬ліття). Цей документ було затверджено Кабінетом Міністрів України та підписано Президентом. Він окреслив такі конкретні зав-дання та основні шляхи реформування освіти:

створення в суспільстві атмосфери загальнодержавного, всенародного сприяння розвиткові освіти, неухильної турботи про примноження інтелектуального та духовного потенціалу нації, активізація зусиль усього суспільства для виведення освіти на рівень до-сягнень сучасної цивілізації, залучення до розвитку освіти всіх державних, громадських, приватних інституцій, сім'ї, кожного громадянина;

подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від на¬ціональних джерел;

забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресив¬них концепцій, запровад-ження в навчально-виховний процес су¬часних педагогічних технологій та науково-методичних досяг¬нень;

відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилися в тоталітарній державі і спричинили нівелювання природних задатків і можливостей, інтересів усіх учасників освітнього-про¬цесу;

підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищен¬ня їхнього професійного та загальнокультурного рівня;

формування нових економічних основ системи освіти, ство¬рення належної матеріально-технічної бази;

реорганізація наявних та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експеримен¬тальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефектив¬них педагогічних інновацій та освітніх модулів;

радикальна перебудова управління сферою освіти шля¬хом її демократизації, децентралізації, створення регіональних систем управління навчально-виховними закла-дами;

органічна інтеграція освіти і науки, активне використання наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-до¬слідних установ, новітніх теоретичних розробок та здобутків пе¬дагогів-новаторів, громадських творчих об'єднань у навчально-виховному процесі;

створення нової правової та нормативної бази освіти.

Однак які б реформи і модернізації не проводилися, які б науково обґрунтовані шляхи перебудови не намічалися, усі вони в кінцевому рахунку замикаються на вчителі. Тому що не існує чудодійних систем. Існує вчитель, озброєний прогресивною системою, сформо-ваний як творча, соціально активна особистість, що вміє нешаблонно мислити, професійно діяти, створювати суспільні цінності. Школа - жива клітинка суспільного організму, а вчитель - її ядро. Його основним завданням є навчити, виховати розвинуту особистість, яка б вільно володіла предметом і могли знайти вихід із будь-якої складної ситуації.