Синонімія и антонімія в поезії

Таким чином, використання двох СР з протилежною оцінною семою в одному фрагменті зумовлює наростання ознаки через перехресне уточнення, що підвищує експресивну силу висловлювання.

У поезії “Сьогодні все фальшиве: сонні гави...” спостерігаємо інше явище. Тут увесь текст розгортається на осі СР: вдають – придурюється – видає – прикинулася: "Сьогодні все фальшиве: сонні гави Вдають, що заклопотані вони; Придурюється місяць, що цікаво У двір наш зазирати з вишини; За срібну видає себе калюжа, Дрібненька ціль – за обрії мети, Й до мене, ось вже стільки літ байдужа, Ревнивою прикинулася ти" (357). Синонімічні слова вдавати – придурюватися – видавати – прикидатися виражають семантичну концентрацію понять, що створює високу динамічність фрагменту. Розташування цих чотирьох синонімів нагадує рамку, за межами якої міститься вже інший поетичний простір. Вжиті семантичні синоніми виконують функцію заміщення, що дає можливість стилістично урізноманітнити, збагатити виклад думки. Всередині рамки знаходимо ще один СР: ціль – мета. Ці синоніми автор вводить, щоб підкреслити облудність намірів кожного з персонажів вірша, показати, що їх мета фальшива, а ціль дрібна. Як видно з прикладу, синоніми можуть служити смисловому оформленню, завершеності цілого поетичного тексту, пронизаності синонімами, які проходять через твір як яскравий пунктир.

Контактне розміщення синонімів. У поезіях І.Муратова поширене також контактне вживання синонімів. Таке сполучення синонімічних слів є засобом піднесення емоціонального впливу на слухача, а також має ритмо-мелодійне значення. На рівні структурної будови контактне використання синонімічних слів означає, що слова стоять поруч, а отже, мають тісні контактні зв’язки між собою. Здебільшого такі синоніми вживаються як однорідні члени речення з метою підсилення сказаного: "...І не вгаває квач Невидимий – розписує, малює, А сокіл-сонце на чайок полює" (368), "Всі боління і тривоги Пережитих нами літ... Ще первоцвіт, а не цвіт" (30), "Як же мені стрінуть вас, Дужих та здорових? Руки вам потиснути, Міцно обійняти..." (183-184). Наведені приклади яскраво демонструють, як контактна синонімія, з одного боку, підсилює емоційність фрагменту, а з другого, впливає на ритмомелодику вірша: не просто розписує, а малює; не просто дужі, а здорові; не просто боління, а ще й тривоги.

Крім того, контактне вживання синонімічних слів дозволяє поетові підкреслити ту чи іншу думку, створити певний настрій, підвищити виразність оповіді, як-от: “Ну й намело, накучугурило! Кругом – Говерли снігові” (148); або “Гурман від поезії любить, щоб усе було модно, модерно” (1980, 134). Як бачимо з наведених прикладів, контактні синоніми вживаються з метою уточнення або визначення ступеня ознаки, дії або стану: синонім накучугурило має вищий ступінь дії, ніж синонім намело (накучугурило – “дуже-дуже” намело) та ще й містить елемент результату, а слово модерно означає вищу ознаку, ніж слово модно (модерно – “дуже-дуже” модно).

Відомо, що контактні синоніми як однорідні члени речення з’єднуються сполучником або безсполучниково. Однак у І.Муратова зустрічаємо досить оригінальний контактний зв’язок дієслова та дієслівної форми: "Ворота відчини свої дубові, Оті, що ти за мною зачинила, Замкнувши їх на засуви залізні!" (1969, 60). Такий спосіб потрібен авторові для вираження певного змісту конкретної дії. Ліричний герой вимагає зачинити ворота, та не звичайні ворота, а дубові, міцні. У такому оточенні синонім зачинити набуває надзвичайної сили і твердості. Але поет підсилює динаміку дії цього слова, ставлячи поряд дієприслівник замкнувши, і знову сполучає слово із значенням залежних від нього слів “засуви залізні”, і в такий спосіб досягає експресії тексту, що характерне для індивідуального стилю цього поета.Градація. Створенню емоційно-експресивного ефекту сприяє також градація семантично односпрямованих одиниць. За СЛТ, градація – “стилістична фігура, що полягає в такому розташуванні частин висловлення, при якому кожна наступна містить у собі підсилення (чи послаблення) смислового або емоційно-експресивного значення” [СЛТ, 1985, 52]. Таким чином, синоніми, пов’язані між собою відношенням градації, становлять СР, у якому кожний наступний член виражає більш високий (або низький) ступінь виявлення певної характеристики, ніж попередній.

Слід зауважити, що у СР, компоненти якого протиставляються оцінним елементом (який, як відомо, може бути позитивним чи негативним), слова можуть розташовуватися у двох напрямках щодо домінанти – у висхідному (позитивне забарвлення) і у спадному (негативне забарвлення). Тобто градація може бути висхідна, коли слова “розташовуються у порядку підсилення їх значення” або спадна, коли слова “розташовуються у порядку послаблення їх значення” [СЛТ, 1985, 52]. У таких випадках виникає взаємне або перехресне уточнення, коли кожен із синонімів виступає як деталізуючий до другого.

Розгляньмо спершу висхідне вживання синонімів, або висхідну градацію: "І не прийшла до них чужа зажура, – Прийшли свої і жаль, і біль, і щем" (336). Синонімічне слово біль не вказує конкретно, який саме біль відчуває людина, але якщо уточнити це поняття синонімом щем, то можемо допустити, що це гострий тривалий біль. Отож значення слів біль – щем виражають одне поняття, але, крім цього, слово щем має додатковий семантичний елемент. Щоб створити емоційну напругу в тексті, автор складає смисл не двох, а трьох слів. Такий прийом отримав назву “нанизування” синонімів, а нанизування синонімів спричиняє градацію. Включення в ряд слова жаль переносить весь синонімічний ряд у площину вираження не фізичного, а психічного стану, чим створюється складна метафора.