Синонімія и антонімія в поезії

Такий же спосіб поєднання слів спостерігаємо у наступній синонімічній парі: “Як же мені стрінуть вас, дужих та здорових?” (183). У парі синонімів дужий – здоровий перше слово (дужий) має відтінок піднесеності, що індукується на другий синонім (здоровий) і цим надає піднесеного звучання усьому текстові.

Для вираження позитивних емоцій автор також вдається до творення емоційно наснажених неологізмів, наприклад: "Дивокраю, чаросвіте ж ти мій, Помираю у тривозі німій..." (354). Синоніми чаросвіт – дивокрай втілюють у собі позитивний емоціональний компонент, який підкреслюється першою частиною композитів, належність якої до поетичної лексики (диво, чари) підсилює почуття поваги, пошани, любові, властиве словам, що виражають поняття "батьківщина".

Колоритними в поезії І.Муратова є емоціонально-експресивні синоніми, що виражають вищий ступінь ознаки чи інтенсивності дії і супроводжуються певним емоціональним компонентом: "Осінь. А було ж, а цвіло, Шумом яріло, буянням кипіло, Серце розчуливши – кожне стебло!" (299). У СР цвіло – яріло – кипіло важко виявити, у якому з синонімів ознака виражена дужче, важко встановити градацію сили вираження властивості, оскільки вона однаковою мірою виражена в усіх словах. Тільки цвіло виділяється, так би мовити, “нульовою” характеристикою за ступенем виявлення ознаки й емоціональністю: цей синонім є точкою, від якої виміряється інтенсивність дії в усіх інших словах ряду. Наявність синонімів цвіло, яріло, кипіло із високою мірою ознаки дії й емоціональним компонентом дозволяє авторові замінювати їх у тексті, цим самим позбавляючи текст одноманітності. І разом з тим, складаючи смисл і емоціональну наснагу кожного з синонімічних слів, поет створює текст, який передає його пристрасть.Характерним, як уже відмічалося, для поетичного стилю І.Муратова є поєднання узуальних і метафоричних, метонімічних значень у СР, як-от: “Як розрадно розгадувать вас, міріади людських таємниць, океани надій...” (157), "Цілуються, христосуються. Дзвони Розгойдують повітря повітове" (212). У синонімічних парах міріади – океани, цілуються – христосуються слова океани, христосуються надають поетичним рядкам піднесеності, урочистості, що підкреслюється у першій парі метафоричним уживанням слів, яке виражає велику кількість, у другій – метонімічним перенесенням властивостей з її носія на інший предмет.

Емоціонально-експресивні синоніми з негативним забарвленням. До негативно забарвлених синонімічних слів у поета належать іменникові пари: "Я не рівня вітру штормовому, І мене розколини суворі Та бездонні урвища не кличуть" (31), "Всього зазнає: чорну зливу І згубний шквал свинцю та диму, А їх немудрі переливи У серці вічно берегтиме" (34), "А нагадай – ще й гуми вріже Наш “капо”, зрадник із своїх, Що взяв з ворожих рук батіг" (61); а також дієслівні: "Гуде і тяжко стогне мряка, Готуй гранати й автомат" (66), "Я не в претензії до ворогів: Нехай сичать – не раз їм дошкулив, Нехай шаліють – так їм і належиться ..." (152), "Хурделиця вчорашня втекла й даленіє..., Десь казиться, шаліє в розколинах камінних" (172); рідше зустрічаються прикметникові: "Й полинеш ти у високость, І хрест на все нудне і сіре!" (166).

Серед негативно забарвленої емоційної лексики у І.Муратова виділяються слова, емоціональний компонент яких пов’язаний або з сутністю самого явища, або з його оцінкою. На принципову різницю між цими типами емоційно-експресивних синонімів вказували мовознавці Д.М. Шмельов, К.Ф. Петрищева, М.М. Баженов, О.М. Галкіна-Федорук, В.І. Петровський. Так, К.Ф. Петрищева відмічала: "Оціночні слова принципово відмінні від слів, котрі лише називають явища.., не включаючи у себе інформації про оцінку цих явищ" [Петрищева, 1965, 51].

Розгляньмо спершу СР, що включають слова, лексичні значення яких містять негативну оцінку явищ. Негативні емоції викликає текст, у якому взаємодіють негативно забарвлені лексичні значення слів іменникового та прикметникового СР: "Мов ті потворні близнюки, Химерні чорні слизняки, Як твань болотна" (57). З наведеного фрагмента видно, що поєднання негативних лексичних значень двох рядів синонімічно вжитих слів – потворні – химерні та слизняки – твань, підсилює негативну сему та надає текстові відтінку зневажливості і презирства.

Візьмімо інший зразок, де синонімічні слова також містять негативні відтінки значення, але пов’язані з сутністю самого явища. Розповідаючи про зрадника в концтаборі, який продав свою честь і Батьківщину, підписавши згоду вступити в “РОА”, поет підбирає відповідні синоніми: "І був автограф той огидний, Такий самотній, жалюгідний" (65). Синонімічні слова огидний – жалюгідний вжиті з відтінком зневаги й осуду. Обидва слова характеризують поняття у вищій мірі негативно, бо оцінний елемент у них пов’язаний із сутністю самого явища.

Як бачимо, емоційно-експресивні синоніми несуть у собі якусь оцінку явищ (позитивну чи негативну), що допомагає яскравості, виразності зображення, підвищує стилістичну якість оформлення думки.

Індивідуальну палітру поета збагачують і фразеологічні звороти, що виступають у поета переважно еквівалентами до слів-синонімів з негативним емоційним забарвленням. Фразеологічні звороти зазвичай відрізняються від відповідних їм нейтральних слів віднесеністю до розмовного, рідше до книжного стилю, а також різняться від синонімічних їм слів відтінками значення. Ці відтінки виникають на базі того образу, який лежить в основі фразеологізму. Оскільки питання фразеологічної синоніміки в лінгвістичній науці піднято не так давно, у деяких питаннях думки мовознавців розходяться, зокрема в питанні, до якого типу синонімів слід відносити фразеологічні синоніми. Т.А. Бертагаєв та В.І.Зимін стверджують, що “фразеологічні словосполучення найбільш охоче вступають з окремими словами не в ідеографічну, а стилістичну синонімію” [Бертагаев, Зимин, 1960, №3, 5]. Слушно не погоджується з цим М.Ф.Палевська, до думки якої пристаємо і ми: “Фразеологічний зворот та синонімічне йому слово слід розглядати як семантико-стилістичні синоніми” [Палевская, 1964, 51].У контексті творів І.Муратова фразеологічні звороти в якості еквівалентів до синонімічних слів сприймаються як щось закономірне, виправдане, увиразнююче думку. Розгляньмо фрагменти, які набули негативного забарвлення завдяки присутності ФО з відтінком згрубілості: "Колись він був людина, Та у душі дрібній плекав єдине: Дожить без мрій, без жертв та без ідей Для себе лиш, аби наївсь від пуза Й натупцювавсь у барі досхочу" (193). Слово досхочу і фразеологізм від пуза мають спільне основне значення: робити щось вволю, вдосталь. Фразеологізм відрізняється від синонімічного йому слова приналежністю до розмовного стилю і відтінком значення: не мати ніяких обмежень. Фразеологізми, що належать до розмовного стилю, виражають авторське негативне ставлення до зображуваного, а згрубіле, навіть брутальне “від пуза” виявляє ще й зневагу, презирство поета.