Синонімія и антонімія в поезії

Для дослідження стильових синонімів, що вживає І. Муратов, скористаємося, як уже зазначалось, класифікацією С.Г. Бережана. За цією класифікацією синоніми в поезіях І. Муратова поділяються на такі семантичні групи:

1) Книжні: а) наукові: "Над Кузнечною – захід – вулкан, полум’яр" (378), "І от війнуло чимсь первозданним В юнацькі душі нам, городянам, І усміхнулось сільським намистом Щось рідне в очі нам, урбаністам..." (308-309), "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ... філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292); б) офіційні: "Згадаймо непарадно соратників колишніх..., Вони у списках славних, в реєстрах невідомих" (289); в) патетичні: "Коли вогонь, то хай вогонь – не вогник, А якщо повінь – не болотна сирість, А той Славута, що реве і стогне..." (118), "Ну хай не голосом пророка – Хай кличем ратника в бою Дай оспівать мені високу, Жорстоку молодість твою" (112), "Я короля оспівував так гучно, Що став багатієм із жебрака..., Я короля звеличував так часто, Що до душі припала підла гра" (181);

2) Розмовні: а) зневажливі: "Не ремствував на час, не скарживсь на добу, Узятого на горб не накидав нікому" (1980, 168), "І зник у зоряність захмарну, Де фіміам і божий рай. І віщий день запав за тучу, І вечір виринув із тьми" (126); б) згрубілі: "Не виснажений і не замордований Бруківкою безбарвного життя Мій добрий смуток..." (111), "Мене навчили задротовані Пекельні їхні табори, Брати і сестри замордовані..." (41), "Тортури, війни-м’ясорубки, Концтабори і душогубки..., Коли в ім’я отця і сина Сини зрікалися батьків" (127), "Невірне світло каганця В віконці коливалась мляво, І раптом ніч відлюдна ця Здригнулась: лемент... гук – облава!" (54), "Десь близько вагони Буферами мов плещуть йому, Наче б’ють у залізні долоні" (335), "Ні, Несміяно, ти – юрба; Ти юрмище, бездарне зроду, Що кирпу гне і дотепер" (260); в) жаргонні: "В його очах стара ненависть, Але й нове щось є в них ... Страх? І ми збагнули: амба, крах..." (62); г) лайливі: "І націляв слова юнацькі влучні В опудала кошлатих літ старих; У чортовиння й мороки болота..." (1980, 161), "А він з’явивсь не з підземелля, А з нерозбудної нудьги – Дурний базіка, пустомеля, Убивця вашої снаги" (199), "Дивився я на зморшкувате тіло Скелястого диявола... – Ти хочеш знати, що я за один? – Спитав потворний бескид... З вулканового дна пекельний гість, – По-західному звусь я Мефістофель, А по-кавказьки – Дев моє звання. Ну, словом, – дідько... Отож вельможний сатана Накреслив план перебудови..." (90-91); д) побутові: "Я врятую усіх наречених... Од відьомського звабного чару, Що підказує зраду й ганьбу, І спокус безчабанну отару Пожену в далечінь голубу..." (335), "Глевкого шмат, та кусень сала, Та ще криничної ковток. Хмаринна крига не скресала – Уже молився до зірок" (124), "На долоні підкину я дерця, Ще скуштую якесь, погризу" (366), "Чи жде весни гілля зимове? А може, зовсім і не жде, А білу нитку снів пряде... Сновійне прядиво веде" (232-233); е) пестливі: "І в космічних світах, у тім зорянім вічнім спокої, Теж частинка твоя – крихта владної мислі людської!" (80).

3) Серед колористичних синонімів у поезіях І. Муратова особливо привертають увагу: а) іронічні: "– А чому ти саме нас на це покликав Віче? Таке збіговисько – сам чорт йому не рад: Модерних мертвих душ рясний конгломерат" (273); б) саркастичні: "Здоровий глузд – ясна пересторога... Та заздрощам кордони ці нестерпні, Й тому, не розбираючи путі, Усе нікчемне пнеться у безсмертні, Все блудогрішне лізе у святі" (150).

Як бачимо, синоніми стилістично нерівноцінні. Одні сприймаються як книжні, інші – як розмовні; одні надають мовленню урочистості, інші звучать іронічно. Як писав В.В.Виноградов: “Уся різноманітність значень, функцій і смислових нюансів слова зосереджується та об’єднується в його стилістичній характеристиці” [Виноградов, 1972, 32].Наведемо деякі приклади використовування в поезії синонімів наукового та офіційно-ділового стилю, в яких відбувається явище семантичного узгодження слів за стилем. Так, відтінок розмовності можуть набувати деякі літературні слова, якщо вони стоять у парі з книжними іншомовними або термінологічними словами: "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ... філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292). Синонім колекціонер термінологічного характеру, тяжіє до наукового стилю, і за СУМ це "той, хто збирає колекції" [СУМ, 1973, ІV, 218]. Слово збирач літературне, але, як загальновживане воно сприймається у дещо нижчому стильовому відношенні, ніж колекціонер, бо означає "той, хто збирає які-небудь матеріали і т.ін." [СУМ, 1972, ІІІ, 437]. Поза текстом слово збирач може і не бути синонімічним до слова колекціонер, тому що збирачем можна назвати і людину, яка збирає зерно і т.ін. Та у поета поряд із словом збирач вживається прикметник цигарковий, що дає нам право вважати вищеназвані слова синонімами.

Відмінність у стильовій характеристиці може супроводжуватися й різними смисловими відтінками. Це видно на прикладі слів легенда-вигадка: З легенди чую гнів і крик його ... – Будь проклят той, хто винен У вигадці, що він усім простив! (179). Термінологічне легенда за СУМ значить "народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою" [СУМ, 1973, ІV, 460]. Отож слово легенда має значення чогось постійного, того, що справді визнане, а слово вигадка розмовного характеру, у ньому підкреслюється відтінок вимислу, чогось придуманого. СУМ подає слово вигадка, як "те, що створене в уяві, чого немає" [СУМ, 1970, І, 370]. Отже, синоніми легенда-вигадка не тільки різностильові, а й відрізняються смисловими характеристиками.

Це ж саме можна сказати і про синонімічні слова списки – реєстри: "Вони у списках славних, В реєстрах невідомих" (289). Загальновживане списки має більш широкі стилістичні можливості, ніж офіційно-ділове реєстри.