Вільні економічні зони і ТПР у ринковій трансформації економіки України

Щоправда, на думку радника Великобританії з питань організації ВЕЗ Джона Хансена, існують дві небезпеки при створенні ВЕЗ: надані пільги не компенсуються роботою зони або ж пільги не стимулюють збільшення інвестицій, і попередня негативна ситуація в регіоні продовжує зберігатися. В першому випадку за рахунок зниження податкового тиску дефіцит бюджету ще більше зростає. Небезпека другого варіанта криється в надзвичайно високих процентних ставках в Україні й дуже низькому співвідношенні банківських та виробничих активів країни (близько 1:200). Отже, успіх буде мати місце лише тоді, коли ВЕЗ полегшить доступ капіталів до світових ринків. Так, Леонід Мінін вважає, що створення в Україні спеціальних (вільних) економічних зон має дві переваги: тут є найвищим в Європі рівень транзиктивності, кваліфікованої і дешевої робочої сили. Бюджетних втрат при організації БЕЗ практично не буде через те, що господарський комплекс країни занепав настільки, що без корінної реконструкції ніяких серйозних доходів він зараз дати просто не в змозі. При високому рівні криміналізації суспільства уряд серйозно занепокоєний проблемою інтенсивного створення зон зі спеціальним інвестиційним режимом без одночасного створення механізмів контролю. Значно менше турбот викликають класичні зони з відокремленою територією. Дуже гостро постає питання охорони новоствореної зони в фінансовому плані [16, 477].

Як показує світовий досвід, уже склався досить широкий спектр форм вільних економічних зон. Визначено цілі, напрямки і стратегії розвитку, підходи до поділу зон, сформульовано чіткі поняття термінів і закономірностей розвитку ВЕЗ. Загальними є також критерії віднесення територіальних утворень до різних типів зон, класифікація яких враховує:

–місце розташування зон відповідно до географії розміщення щодо державного кордону: внутрішні (у внутрішніх районах країни) і зовнішні (безпосередньо біля державного кордону);

–характер об'єктів зонування: локальні (точкові), створені на основі невеликих територій окремих підприємств, транспортних вузлів, і комплексні – значні за розвитком територіальні утворення, адміністративно-територіальні одиниці, які виконують різноманітні функції;

–взаємовідносини з національною економікою приймаючої країни: інтеграційні, в механізмі яких закладено принцип тісної взаємодії з суб'єктами господарської діяльності поза зоною, розвиток горизонтальних зв'язків, і анклавні, що створюються переважно з метою збільшення впливу вільно конвертованої валюти і локалізуються на невеликій території при незначних контактах з рештою економіки;

–функціональну орієнтацію, коли зони розрізняють за критерієм виконання певних функцій: зовнішньоторговельні, торгівельно-виробничі, науково-технічні, туристичні, банківсько-страхові, інформаційні і т.д. [16, 478]

Виходячи з цієї класифікації, цілями заснування ВЕЗ найчастіше є:

–створення нових робочих місць і розв'язання таким чином проблем зайнятості;

–розширення експортної бази;

–поліпшення платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті; ефективне використання місцевих ресурсів;

–стимулювання ринкових перетворень [16, 478].

2.2. Переваги і недоліки функціонування ВЕЗ

Дослідження ефективності фунціонування ВЕЗ безпосередньо пов'язане з виявленням факторів (причин) ефективності та досягнень і невдач внаслідок функціонування ВЕЗ у процесі їхньої еволюції.

Фактори ефективності умовно можна поділити на позитивні, тобто ті, які сприяють підвищенню ефективності ВЕЗ, і негативні, тобто ті, які перешкоджають цьому. Зрозуміло, що досягнення ВЕЗ є наслідками дії позитивних факторів (або результатом нівелювання дії негативних факторів), а недоліки та невдачі зон -негативних.

Слід виділити хоча б найбільш характерні позитивні та негативні фактори ефективності функціонування ВЕЗ.