Вільні економічні зони і ТПР у ринковій трансформації економіки України

До негативних факторів ефективності можна віднести:

–політична нестабільність у країні;

–нестабільність та "розпливчатість" законодавчого регулювання в господарській діяльності;

–механічне перенесення на свою державу досвіду інших країн;

–наявність надто централізованого управління з боку держави;–відсутність на державному рівні конструктивної політики стосовно ВЕЗ, включаючи систему галузевих та територіальних пріоритетів: відсутність стратегії та тактики реалізації програм розвитку ВЕЗ (це стосується створення фінансово-кредитних структур, механізму гарантій для іноземних інвесторів, що заважає залученню інвестицій, не сприяє їх поверненню);

–розбалансованість споживчого ринку в приймаючій країні, негативний платіжний баланс, структурні диспропорції, відсутність закріплених ринкових механізмів;

–множинність та неясність цілей, що може призвести до необґрунтованого поширення пільг практично на всі види діяльності та на операції будь-яких суб'єктів зони;

–претензії проектантів зони на одержання пільг у зв'язку з депресивним станом економіки певного регіону, які не пов'язані з економічно обґрунтованою потребою створення ВЕЗ на локальній території з вигідним економіко-географічним становищем і ресурсним потенціалом. У цьому випадку створення ВЕЗ, не формуючи внутрішніх стимулів для залучення національних або зовнішніх інвестицій у виробництво, тільки штучно підтримує посередницький сектор економіки. При цьому вони позбавляють місцеві бюджети значної частки податкових коштів;

–відсутність гнучкого та ефективного механізму оцінки і розв'язання проблем, що виникають у ході розвитку зони. Це означає нездатність керівництва зони або уряду приймаючої країни пристосовуватися до мінливого середовища, робити необхідні коригування, пристосовувати організаційну структуру зони до нових проблем, що виникають під час еволюції зони (знижена адаптивність керівництва зоною):

–невдалий вибір місця для зони. Наприклад, слаборозвинений регіон з поганими дорогами та авіаційним сполученням. Спираючись на світовий досвід створення ВЕЗ, можна виділити ряд важливих параметрів розташування зони. а саме:

–віддаленість від основних світових центрів з високим рівнем попиту (це включає як географічне положення, так і транспорт, комунікації, взагалі базову інфраструктуру, що вже існувала в регіоні);

–наявність робочої сили (як у якісному, так і кількісному відношенні):

–наявність інших факторів: наукові та технічні кадри, сировинні ресурси, клімат, стан довкілля, кількість орних земель тощо;

–наявність місткого ринку, на якому можна реалізувати продукцію. Міжнародний досвід свідчить, що ВЕЗ повинні створюватись на головних напрямках торговельних, промислових, інформаційних комунікацій з врахуванням регіональних культурно-історичних традицій:

–неоптимальний розмір зони. Розмір зони є одним з найважливіших факторів ефективності. Вважається, що в таких країнах, як Китай, Маврикій, Малайзія, Сінгапур, Макао великий розмір зон став основним фактором індустріального розвитку. Але, з іншого боку, великі зони потребують надто великих капіталовкладень, особливо на організацію інфраструктури, що робить функціонування таких зон неефективним. Особливо, якщо врахувати, що позитивних результатів слід чекати через 5 (зараз уже буває 10) років з часу створення зони. Реально прибуткових ВЕЗ у світі є не більше 50 (цей факт свідчить про те, що прибутковість не може виступати узагальнюючим, універсальним критерієм ефективності ВЕЗ і може відігравати роль лише локального критерію) [16, 480-482].

Негативні наслідки функціонування ВЕЗ. Невдачами або недоліками ВЕЗ на етапі планування її розробки та функціонування можна вважати: