Вільні економічні зони і ТПР у ринковій трансформації економіки України

–невиправдано великі кошти, вкладені в організацію зони, з обсягом іноземних інвестицій (Ліберія – організація інфраструктури $ 15 млн., інвестиції – $ 600 тис.):

–намагання фірм, розташованих у зонах, використовувати внутрішній ринок як поле для демпінгу товарів, які не відповідають міжнародним стандартам, непридатні для реалізації на більш вимогливих зовнішніх ринках (Китай, провінція Гуандун);

–слабкість зворотних зв'язків фірм зони з приймаючою країною, що призводить до неможливості ефективно реалізовувати порівняльні переваги країни, зокрема її природні ресурси, більшість зон НІК ПСА (виняток: Об'єднані Арабські Емірати, Гана, Тринідад і Тобаго). Остаточно причини цього явища ще не встановлені, але декілька з них можна назвати: в багатьох країнах іноземні підприємства, які функціонують в зоні, мали усталені канали постачання ще до створення зон, і тому їм не потрібні місцеві постачальники;

–невдале розташування зони;

–значна різниця в сприйняті ідеї зворотних зв'язків з боку керівництва та потенційних інвесторів;

–культурне потрясіння зарубіжних інвесторів вільної економічної зони (на думку західних експертів, це буде становити значний недолік у нових державах у плані міжнародних порівнянь). Засоби пом'якшення шоку:

–функціонування спеціальних магазинів, доступ до зарубіжних теле- і радіопрограм і навіть прийняття англійської або іншої іноземної мови як lingua franca;–ігнорування психологічного бар'єра, що виникає при організації в'їзду громадян приймаючої країни на територію ВЕЗ, а також невиправдана спроба вирішення політичних і національно-культурних проблем за допомогою створення ВЕЗ (на це вказують автори проектів зон в Україні);

–високий рівень непередбачуваності точних економічних прогнозів щодо подальшого функціонування зони (приклад – Маврикій);

–необґрунтоване поширення пільг практично на всі види діяльності в зоні та на операції будь-яких її суб'єктів, що виникає в результаті великої множинності та неясності цілей, які ставлять перед зоною її проектанти та організатори (Індія, Китай) [16, 486].

Зазначені вище досягнення та недоліки ВЕЗ можуть слугувати корисними уроками для нових незалежних держав, які вважають за потрібне використовувати ВЕЗ як один із засобів, що сприяє економічному росту держави, та інструментів світогосподарської інтеграції. Пошлемося на ще кілька корисних уроків з діяльності ВЕЗ у процесі їхньої еволюції, на які вказують зарубіжні експерти:

–перетворення експортно-переробних зон на імпортно-промислові зони ("Манаус" у Бразилії, Китай, Мексика, Барбадос);

–організація вітчизняних підприємств у ВЕЗ (в деяких державах, наприклад, в Індії, це є обов'язковим):

–розуміння ВЕЗ як великої території, а не як невеликого індустріального анклаву (Китай, Шрі-Ланка, Маврикій). Світовий досвід показує, що в процесі еволюції зони територіальний підхід, який, як правило, застосовується на початкових етапах створення зон, трансформується в режимний. Тим самим забезпечується стимулюючий ефект зони на всю економіку приймаючої країни;

–еволюція зон, зорієнтованих на виробництво товарів для експорту, в орієнтовані на надання послуг (Таїланд);

–створення зовсім нової, такої, що відповідає світовим стандартам, адміністративної системи в межах зони (Малайзія, Шрі-Ланка):

–засоби, якими деякі країни змогли залучити до зон окремі галузі важкої промисловості, які є характерними для зон (Тринідад і Тобаго – нафтопереробка. Гана – переробка бокситів, Арабські Емірати – газова, хімічна промисловості, автомобілебудування) [16, 486].

Досвід свідчить, що, зазвичай, інвестиції спрямовуються в електроніку, легку промисловість (текстиль та одяг), меблеву та харчову промисловість, тобто в ті галузі, продукція яких має високу вартість або досить легко транспортується; спеціалізація експортно-промислової зони значною мірою залежить від першого інвестора. У кожній зоні головне місце займає будь-яка одна галузь. Часто буває так, що галузь, яку представляє перше іноземне підприємство зони, набирає найбільшого розвитку. Наприклад, якщо перші інвестори зони мають електронні фірми, то й наступні інвестори вже автоматично схиляються до цієї галузі. Більше того, якщо галузь займає провідну позицію в одній зоні країни, то. практично, вона домінує в усій країні.