Вільні економічні зони і ТПР у ринковій трансформації економіки України

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є зовнішньоекономічна діяльність України.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є роль вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ) та територій приоритетного розвитку (ТПР) у ринковій трансформації економіки України.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді ролі вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ) та територій приоритетного розвитку (ТПР) у ринковій трансформації економіки України.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

–проаналізувати вплив ринкової трансформації на політику регіонального соціально-економічного розвитку;

–дослідити сутність ВЕЗ і ТПР та їх вплив на розвиток економіки;

–дослідити роль ВЕЗ і ТПР у ринковій трансформації економіки України (на прикладі Волинської області).

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1. ВПЛИВ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА ПОЛІТИКУ РЕГІОНАЛЬНОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

За 10 років Україна зробила важливі кроки для відходу від системи центрального планування в бік ринкової економіки. Ціни лібералізовані, як і режим торгівлі та обміну валюти. Значний прогрес зроблено в приватизації малих та середніх підприємств.В той же час економіка України досі не може вийти з глибокої економічної кризи. Вона залишається другою після Туркменистану країною з перехідною економікою, де до цього часу спостерігається падіння ВВП, хоча його темпи за останні роки уповільнилися. В Україні спостерігаються також високі темпи спаду обсягів промислового виробництва і товарів народного споживання. Має місце таке негативне явище, як зниження питомої ваги нагромадження основного капіталу і збільшення частки приросту оборотних коштів. Це свідчить про скорочення інвестиційних можливостей держави. Хоча, починаючи з 2000 року ситуація дещо поліпшилася: були зареєстровані випереджаючі темпи зростання виробництва промислової та сільськогосподарської продукції [16, 80].

Протягом останніх років на тлі значного спаду виробництва сталися негативні структурні зміни. Якщо 1990 року частка базових галузей (електроенергетика, чорна металургія, паливна промисловість) становила близько 20 відсотків промислового виробництва, що відповідало показникам розвинутих країн, то 1998 року цей показник зріс до 52,7 відсотка, зокрема, на підприємствах чорної металургії – до 24,6, паливної промисловості – до 12,1, електро¬енергетичної – до 16,0, тобто в загальному обсязі промислового виробництва 1998 року порівняно з 1990-им збільшилась частка таких галузей, як електроенергетика – майже в 2,5 рази, паливна промисловість – в 2 рази та чорна металургія - теж удвічі. Ця ситуація не змінилась і до початку 2000 року. Водночас частка машинобудування зменшилась у 3 рази. Промислове виробництво загалом за цей період скоротилося на 73,5 відсотка. Причинами незадовільної роботи промисловості є криза платежів, значний податковий тиск, брак коштів, високі кредитні ставки та низький попит на продукцію [16, 80].

В таких складних економічних умовах зростає роль ринкової політики трансформації, яка спрямована на модернізацію і структурну перебудову виробництва, задоволення соціальних потреб населення, подолання неконкурентоспроможності українських товарів на зовнішніх ринках.

У подоланні економічної кризи, в розвитку ринкових відносин важлива роль належить регіонам, де реалізується безпосередньо ринкова політика, тобто формується регіональна політика ринкової трансформації (РПРТ). Але втілення її в життя в значній мірі визначається регіональними факторами і передумовами, які сприяють або розвитку ринкових відносин або гальмують його і впливають на реалізацію РСЕП.

Під регіональною політикою ринкової трансформації розуміємо сукупність заходів, спрямованих на здійснення ринкових реформ в регіоні з врахуванням відмінностей в їх економічній дієздатності.

Стосовно регіональних відмінностей, то вони зумовлені як природними факторами (наявністю сировинних ресурсів, кліматом, родючістю ґрунтів), так і економічними характеристиками (ефективністю, місцем у національній економіці, рівнем транспортних витрат, вартістю праці та капіталу, оснащеністю об'єктів інфраструктури) (рис. 1.1).