Вільні економічні зони і ТПР у ринковій трансформації економіки України

–зменшення трудомісткості за рахунок впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

–забезпечення конкурентоспроможності продукції за рахунок науково-технічного оновлення виробництва;

–нарощування експортного потенціалу [16, 85].

Структурна перебудова територіально-виробничого комплексу регіону потребує відповідного фінансово-ресурсного забезпечення, основою якого повинні стати:

–позабюджетні інвестиційні та інноваційні прибутки;

–капіталізація частини прибутків суб'єктів господарської діяльності:

–кошти від приватизації державного майна;

–залучення в кредитну систему недержавних фінансів (власні кошти підприємств та кредити банків);

–іноземні інвестиції;

–кошти держбюджету [16, 85].

Ринкова трансформація визначає основні напрямки РСЕП. Ще на стадії формування вона структуризується на окремі складові політики регіонального розвитку, охоплюючи такі основні етапи:

–встановлення цілей розвитку регіону;

–вибір та застосування засобів, методів та важелів досягнення цілей;

–законодавче чи розпорядче проголошення цілей та засобів, методів, важелів, що спонукають забезпечення досягнення цих цілей [16, 85].

Не менш вагомим у процесі ринкової трансформації регіону є системне поєднання чинників, що мають вплив на його розвиток. До них можна віднести: рівень соціально-економічного стану регіону та природоресурсного і виробничого потенціалу; загальнонаціональні і регіональні цілі; засоби, економічні та інші важелі і механізми досягнення цілей розвитку регіону; адаптація до форм і методів ринкового середовища; трансформація господарської діяльності до вимог конкурентоспроможного виробництва [16, 86].

Одним із чинників, що сприятимуть досягненню поставлених цілей економічного розвитку є створення ВЕЗ і ТПР.

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ВЕЗ ТА ТПР ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ

2.1. Сутність вільних економічних зон та територій приоритетного розвитку

Удосконалення територіальної структури України певною мірою пов'язане із створенням вільних економічних зон, міждержавних виробничо-територіальних комплексів, різних транснаціональних компаній. Слід використати особливості геополітичного положення України в цілому і її певних територій, зокрема тих, що мають вигідне економіко-географічне положення (транспортні вузли, регіони, де проходять міжнародні шляхи тощо). При цьому треба виходити із загальнодержавних інтересів, з позицій єдності і незалежності Української держави. Необхідною умовою для цього є те, щоб Україна, як молода держава, пройшла етап централізації і консолідації тих частин її території, які склалися внаслідок їх тривалого перебування у складі різних держав. Тому без удосконалення державного управління економічними реформами неможливе зміцнення територіальної єдності самої держави. Це повністю стосується формування вільних економічних зон. У найближчий час вони повинні охоплювати невеликі території. Вільні зони, як і прикордонні територіальні комплекси, мають бути одним із конкретних шляхів інтеграції економіки України в світову [17, 72].