Визначення основних функцій менеджменту і їх взаємозв’язку в межах циклу менеджменту

1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:1.виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);2.встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирі-шення проблемної ситуації);3.ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на підставі яких буде проводитись оцінка ви-рішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість ви-рішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інфо-рмаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв:1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії: повнота інформації (наявність відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення); точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіна-лу);несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інфор-мації не мають суперечити одна одній);

переконливість інформації (доведеність, достовірність інформації);2) ла-конічність – стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);3) актуальність – відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;4) своєчасність – здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк;5) комунікативність – властивість інформації бути зрозумілою для адресата. 3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

Складність управління і полягає в опрацюванні щонайповнішої сукупності альтернатив, яка містить всі допустимі варіанти дій для досягнення вста-новленої мети. З іншого боку, збільшення кількості альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обґрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень.

В процесі розробки альтернатив з метою обмеження їх кількості необхідно враховувати наступні вимоги до них: взаємовиключеність альтерна-тив – випливає з визначення категорії “прийняття рішення” як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи ви-ключають одна одну; забезпечення однакових умов опису альтерна-тив: часових, ресурсних, зовнішніх тощо (однакових “стартових” умов для кожної альтернативи).

4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у пе-ревірці кожної знайденої альтернативи за критеріями): реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не за-лежних від самої організації (юридичних обмежень, можливостей існуючих технологій, моральних та етичних норм тощо). відповідність ресурсам організації; прийнятність наслідків реалізації альтернативи: не тіль-ки основних, але і побічних; не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди. 5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифіко-ваних на етапі діагнозу проблеми.9.Класифікація методів творчого пошуку альтернативних варіантів. Стисла характеристика найважливіших з них.

Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використову-ються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіа-нтів, які умовно поділяють на три групи:методи індивідуального твор-чого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конферен-ція ідей, метод колективного блокноту);

методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

Метод аналогії - використання схожих рішень з інших сфер діяльності (технічної, економічної, спостережень за природою, художньої літератури тощо). Метод інверсії - пошук варіантів від протилежного (перевернути звичайне рішення «догори ногами», вивернути на виворіт, поміняти місцями тощо). Метод ідеалізації - пошук альтернатив шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми.Порівняно з індивідуальними колективні методи є більш ефективними. Метод «мозкового штур-му» базується на забороні критицизму на етапі висунення ідей. Метод конференції ідей припускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Вважається, що така критика може підвищити цінність ідей, що висуваються. Всі висунуті ідеї фіксуються в протоколі анонімно. Не ре-комендується залучати до “конференції ідей” осіб, які скептично налашто-вані щодо можливостей вирішення проблеми.Метод колективного блокноту поєднання індивідуального незалежного висування ідей із їх колективною оцінкою. При цьому кожний учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Впродовж певного пері-оду часу (звичайно 2 тижні) кожний учасник групи записує до блокноту власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систе-матизованого матеріалу.