Визначення основних функцій менеджменту і їх взаємозв’язку в межах циклу менеджменту

22.Типи загальнокорпоративної стратегії. Варіанти загальнокорпора-тивної стратегії росту.Розробка загальнокорпоративної стратегії.

При обгрунтуванні цієї стратегії найчастіше спираються на класифікацію стратегій за цілями стратегія зростання; стратегія стабільності; рест-руктивна стратегія; комбінована стратегія.

Існують різні варіанти стратегії зростання.( за напрямками зростання-1стратегія експансії9 захоплення ринку, розвиток ринку, розвиток вироб-ництва) 2.Диверсифікації 9горизонталбна, вертикальна,центрована, не-споріднена, конгламерантна)3.Стратегії інтеграції( горизонтальна, верти-кальна, інтеграція „вперед”, інтеграція „ назад”; За методами зростання( внутрішнього і зовнішнього росту); За темпами ( наступальна і оборона)

Стратегію стабільності застосовують організації, які задоволені своїм ста-новищем та намагаються його зберегти.

Реструктивна стратегія використовується у випадках, коли організація за-лишає певні ринки або перепрофілює виробництво. Існує декілька варіантів реструктивної стратегії: ліквідації, відсікання зайвого. періорєнтації, створення стратегічних коаліцій)

У діяльності великих корпорацій стратегії зростання, стабільності та рест-руктуризації змінюють одна одну або використовуються у комплексі. Ви-никає четвертий вид стратегій – комбінована стратегія.

23.Сутність методу “пакетного менеджменту” як інструмента вибору загальнокорпоративної стратегії. Принципи матричної техніки з ви-користанням критеріїв “темпи зростання ринку” – “частка продукції фірми в ринку”.

На практиці існує декілька методів вибору загальнокорпоративної стратегії. В основу багатьох з них покладено метод пакетного менеджменту. Сутність методу полягає в тому, що групи (пакети) продукції організації розподіляються відповідно до їх рейтингу за двома критеріями, напри-клад: темпи зростання ринку, частка участі продукції фірми у ринку.

На рис. 5.5 зображені позиції чотирьох груп продукції фірми (A, B, C, D) відповідно до сформульованих критеріїв.

Групи продукції А і D, навряд чи, будуть демонструвати в майбутньому зростання, скоріше буде спостерігатися падіння обсягів їх виробництва. Групи продукції В і С потенційно мають сильні позиції. Тут можна очікувати значного приросту. Проте бажане зростання вимагатиме значних капі-таловкладень, особливо група В. Позиції продукції А і В щодо конкурентів слабкі, а у С і D, навпаки, – сильні.

Якщо завоювання більшого сектору ринку спричиняє зменшення собівар-тості одиниці продукції за рахунок обсягів виробництва, можна говорити про високий прибуток груп продукції С і D. Особливо прибутковим може бути сектор D, оскільки сюди не робляться додаткові капіталовкладення під майбутнє зростання.

Отже, як логічні можна було би запропонувати наступні стратегії: реструк-тивна стратегія для А; стратегія зростання для С; стратегія стабільності для D; стратегія зростання (або реструктивна) для В.

24.Характеристика стратегії контролю за витратами (принцип, на якому ґрунтується стратегія, практичні засоби реалізації, умови за-стосування).

Стратегія контролю за витратами грунтується на зменшенні витрат на виробництво продукції. Нижчі витрати на виготовлення продукції за-безпечують прийнятний рівень прибутків, навіть за нижчих проти конкуре-нтів цін. До того ж, низькі ціни одночасно слугують бар’єром для появи но-вих конкурентів. Найбільш поширені засоби реалізації стратегії конт-ролю за витратами: збільшення обсягів виробництва;зменшення на-кладних витрат;впровадження нового устаткування; використання більш дешевих ресурсів; застосування нових технологій тощо.

Умови ефективного застосування стратегії контролю за витра-тами: чутливість покупців до зміни цін на продукцію (еластичність попи-ту); наявність прямих товарів замінників; наявність реальної можливості регулювати обсяги продажу та масштаби виробництва.