Визначення основних функцій менеджменту і їх взаємозв’язку в межах циклу менеджменту

Вибір стратегії контролю за витратами має і певні небезпеки. Найчастіше організації помиляються переоцінивши свої можливості управляти витра-тами.

25.Характеристика стратегії диференціації (принцип, на якому ґрун-тується, перелік можливих унікальних властивостей продукції, умо-ви ефективного застосування).

Стратегія диференціації – грунтується на постачанні на ринок товару із унікальними властивостями. Унікальними властивостями можуть бути: висока якість продукції; розгалужена система філіалів для надання послуг; принципова новизна продукції; імідж фірми тощо.

Диференціація – надійна стратегія. Проте, аби зробити її успішною необ-хідно вміти донести до споживача цінність унікальної властивості данної продукції. Не слід також забувати про те, що витрати на створення уніка-льної властивості товару можуть підняти ціни на нього так високо, що він стане неконкурентоспроможним на ринку.

26.Характеристика стратегії фокусування (принцип, на якому ґрунту-ється, можливі варіанти реалізації).В основу стратегії фокусування покладено ідею про те, що будь-який ринок складається з відносно відокремлених часток або сегментів. Кожний сегмент ринку висуває специфічні вимоги до продукту. Якщо фірма здатна забезпечити ці вимоги та зробить це краще від конкурентів, вона здатна збільшити свою частку на ринку.

Опрацювання стратегії фокусування здійснюється у такій послідовності: 1.Вибір одного або кількох сегментів ринку: Варіанти ознак сегмента-ції: певна група споживачів (Ролс-Ройс); специфічний географічний ринок (Африка);обмежена частина асортименту продукції (Опель)

2. Ідентифікація специфічних потреб споживачів у цьому сегменті ринку.3. Пошук кращих за конкурентів способів задоволення специ-фічних потреб споживачів. Зробити це можна: шляхом контролю за ви-тратами, шляхом диференціації.

Отже, в стратегії фокусування існує два варіанти: фокус витрат та фокус диференціації, обмежених сегментами ринку

Жодна з зазначених типових стратегій бізнесу не має абсолютних переваг. Усі вони широко використовуються на практиці.

27.Класифікація, склад і стисла характеристику основних типів і форм планів впровадження стратегії.

В цілому ефективна стратегія повинна відповідати наступним хара-ктеристикам: орієнтація на конкретних споживачів, їх потреби, запити, інтереси; орієнтація на сильні сторони (конкурентні переваги)фірми; наяв-ність конкретних задач, що дозволяють реалізувати конкурентні переваги (обслуговувати споживачів краще проти конкурентів);наявність заходів, що дозволяють долати слабкості фірми та загрози із зовнішнього середовища.

Надання стратегії конкретної форми. На заключному етапі стратегіч-ного планування організація втілює сформульовану стратегію у повсяк-денну діяльність шляхом розробки системи: тактичних планів; одноразовах планів; 3)планів, що повторюються

Тактичні плани – короткострокові плани, які у сукупності забезпечують реалізацію стратегічних планів. Одноразові плани: а) програми – це плани, які охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються у майбутньому (програма впровадження нової продукції, розробки нової технології, створення нових виробничих потужностей); б) проекти – це плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них меншою широтою та складністю. Звичайно, проекти є складовою частиною більш широкої програми; в) бюджети – це плани, у яких здійснюється розподіл ресурсів між окремими видами діяльності та підрозділами ор-ганізації. Плани, що повторюються: а) політика – це загальне керів-ництво для дій та прийняття рішень, своєрідний “кодекс законів організації”, який визначає напрямок діяльності. Політика пояснює, яким чином мають досягатися цілі, встановлює орієнтири організації. Політика дозволяє уникнути короткозорих рішень, які випливають з вимог даного моменту; б) стандартні операційні процедури (СОП) показують, які конкретні дії має здійснити виконавець за певних обставин. Вони докладно розписують, як слід виконувати певний вид діяльності. Головне в них – хронологічна по-слідовність дій, які вимагаються. СОП є швидше орієнтирами для дій, ніж для мислення. На практиці СОП – це випробувані способи дій у ситуаціях, що часто повторюються; в) правила – це найбільш вузька форма планів, що повторюються (опис змісту дій, які вимагаються від виконавця). Сутність будь-якого правила полягає у тому, що воно вказує: слід чи не слід виконувати певні дії.