Визначення основних функцій менеджменту і їх взаємозв’язку в межах циклу менеджменту

На відміну від традиційного процесу встановлення цілей, в процесі МВО цілі для підлеглих не встановлюються керівником одноособово (не нав’язуються підлеглим). При цьому ступінь досягнення мети є основним критерієм оцінки та винагородження діяльності підлеглого.

Необхідною складовою МВО є наявність зворотнього зв’язку. В ідеалі МВО вимагає встановлення безперервного зворотнього зв’язку, тобто такого, коли робітник самостійно без зовнішнього втручання відстежує та коригує власні дії. Цей процес самоконтролю доповнюється періодичною оцінкою роботи підлеглого на підставі його звітів.Процес МВО складається з кількох взаємопов’язаних етапів, кожний з яких, у свою чергу, включає здійснення кількох кроків

Етапи процесу Управління: 1Встановлення цілей( формування довго-строкових цілей, стратегій організації, розробка конкретних загальноорга-нізаційних цілей, визначення дивізіональних та групових цілей, індивідуа-льних цілей) 2) Планування ідеїї ( ідентифікація ідей для досягнення цілей, встановлення взаємозв”язків між цілчми, делегування повноважень та визначення відповідальності за втеонання дій, визначення часу необ-хідного для виконання дій та ресурсів) 3) Самоконтроль (систематичне ві-дстеження та оцінка ходу досягнення цілей самими працівникама без зов-нішнього втручання) 4)Періодична звітність (оцінка процесу досягнення цілей керівником, оцінка досягнення загальної мети та посилення впливу)

17.Переваги і недоліки процесу управління за цілями (МВО).

Переваги МВО: Оптимізація організаційної структури управління організацією. Завдяки використанню МВО чітко визначається, хто за що відповідає у процесі досягнення загальної мети організації. Забезпечення цілеспрямованої мотивації працівників. Почуття особистої заціка-вленості працівників у результатах діяльності виникає внаслідок особистої участі у процесі встановлення власних цілей, можливості “вкласти” в них свої ідеї, знань сфери своєї компетенції та отримання допомоги від нача-льника. Ефективні методи контролю (винагороджується результат, а не процес діяльності). Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко сформульованих цілей.

Недоліки МВО: Складність кількісного визначенння цілей діяльності пев-них робіт. Імовірність витоку інформації за умов доводення цілей до кож-ного підлеглого. МВО вимагає: встановлення короткострокових цілей; значної бюрократії; високої кваліфікації персоналу.

18.Визначення поняття “стратегія”. Характеристика основних елеме-нтів стратегії та рівні стратегій організацій.

У широкому розумінні стратегія – це взаємопов’язаний комплекс заходів щодо підвищення життєздатності організації. У практичному плані найчас-тіше використовується таке визначення стратегії. Стратегія – це гене-ральна довгострокова програма дій та порядок розподілу приорітетів та ресурсів організації для досягнення її цілей. Щоб вижити у світі бізнесу необхідно постійно спостерігати за змінами середовища. Чим частіше від-буваються зміни у зовнішньому середовищі організації, тим нагальнішою є потреба у розробці стратегії.

Основні елементи стратегії: Сфера стратегії – це засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища (засоби взаємодії організації з її зовнішнім середовищем, що враховують сприятливі можливості та за-грози середовища). Розподіл ресурсів – це вказівка на спосіб розподілу ресурсів організації між окремими підрозділами. Стратегією мають бути визначені підрозділи організації, куди спрямовуються (перспективні під-розділи) або звідки забираються (мало- або безперспективні підрозділи) ресурси. Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії. Конкурентні переваги – це визначення переваг організації у порівнянні з її конкурентами. Стратегія має містити відомості про сильні сторони організації, на які вона спиратиметься у своїй діяльності. Конку-рентні переваги випливають зі сфери стратегії та відповідного до неї роз-поділу ресурсів організації. Синергія – це ефект цілісності. Стратегія по-винна враховувати можливості отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації. Синергічний ефект виникає як ре-зультат інтегрованої реалізації всіх попередніх елементів стратегії.

Вирізняють три основні рівні стратегій: загальнокорпоративна стра-тегія; стратегія бізнесу; функціональна стратегія.

Загальнокорпоративна стратегія визначає бізнес, яким передбачає займатись організація.

Склад (зміст) загальнокорпоративної стратегії: місія організації, види та ринки діяльності, бажане зростання та рентабельність.