НАТАЛЯ КОБРИНСЬКА (1855-1920)

«Нігде нема руської правди, руського слова: у школі по-польськи, у суді по-польськи, нігде русинів не допускають, а в краю говорять лиш про польські справи, як би тут русинів не було... Русини ж ще самі їм до того помагають своєю байдужістю та тим, що не знають своїх прав. Якби русини всі разом трималися, то поляки би тоді пізнали: «Чия хата — того правда і сила, і воля» [Ібб].

Ці слова Никольця, студента європейського університету, що спеціально приїхав у рідне село як агітатор за руського кандидата, западають у душу селян, особливо Якима, примушують замислитись і над своїм життям, відчути себе людиною, громадянином, українцем.На очах у читача відбувається формування особистості героя, який зовсім недавно як громадянин був ніщо, але в екстремальних ситуа- \ ціях, під впливом агітації Яким усвідомлює себе господарем рідної землі. За дуже короткий час він пройшов неймовірно складний еволюційний шлях: соціальна, національна і політична темнота — індиферентність — спокуса шляхом зради народних інтересів заробити за голос на вибо¬рах — відчуття сорому — психологічні боріння — прозріння — протест (повернув виборчій комісії взяту за голос десятку) — вчинок (проголо¬сував за руського кандидата) — національне самоусвідомлення.

«Він ніби прочув, провидів. Він пізнав, що та земля, по котрій він хо¬дить, на котрій від діда-прадіда стоїть його хата, ті зелені ниви, гори, долини, та рілля, на котру він кидає зерно, все те — одна велика руська земля! А він, її правий властитель, коренний ґазда, він має про неї дбати, упоминатися о її права!..» [176].

Оповідання «Виборець» викликає великий інтерес у читача до ге¬роя, до його роздумів про навколишній світ, його несправедливий розподіл на працюючих і споживаючих, на панів і мужиків; авторка досягла тонкої художньої майстерності в аналізі духовного світу Якима, витриманої в стилі недомовок, натяків таких же складних, як і його суперечливі і складні душевні порухи і переживання.

Творчість Кобринської все більше пронизується філософічністю, властивій новим напрямам в українській літературі кінця XIX — початку XX ст.

Традиція дуже сильна в творчості Кобринської. Та теми і мотиви, навіть запозичені з фольклору і письменників старшого покоління, набувають у неї нового, глибоко сучасного звучання. І не випадково, звичайно, що в своїх теоретичних виступах, листах лейтмотивом проходить та думка, що сучасна епоха повинна знайти свою — їй одну властиву — художню форму.

Збірка «Казки» (1904), «в основу яких покладено мотиви і образи народної демонології з настановою показати безсилля людини перед долею, перед несвідомим правом сліпої потуги, закритої фаталістич-

375

ної сили»1, може бути художньою ілюстрацією теоретичних засад Кобринської.

Справді, «Казки» стилістично непрості і просякнуті символікою, яку не завжди легко розшифрувати, чи, в крайньому разі, розшиф¬рувати зразу. Структура їх складна композиційно. Стиль динамічний і напружений, найбільше підходить під визначення «рваного»: пере¬ходи від одного епізоду до другого, від внутрішнього монологу до авторської розповіді іноді настільки невловимі, що читач мусить повернутися назад, щоб уточнити, про кого йдеться. В цьому сенсі стиль Кобринської справді можна назвати модерністським. У цьому стилі написана й казка «Брати».

Казка «Брати» — твір з найбільш ускладненою символікою смерті, свободи і тріумфу народу, вкинутого в м'ясорубку війни. Дослідники творчості Кобринської вважають цей твір відгуком на жовтневу рево¬люцію і беззастережне нею її сприйняття: «Велику Жовтневу револю¬цію Кобринська зустріла з світлою надією на краще майбутнє наро¬ду, — читаємо в академічній Історії української літератури. — Про це вона емоційно, мовою поетичних метафор говорила наприкінці казки «Брати»: «Щось нове починаєся, щось велике висить у воздусі... Піднісся червоний прапор — б'є червона луна пожеж і займає щораз ширші круги... Грім!.. Небо затряслося... Земля задрижала. Зірвалися вікові кайдани, зломилась людська мука, визволилась народна душа»2.

«Твір «Брати» написаний у березні 1917 року, коли до Галичини докотилася звістка про Лютневу революцію в Росії. Тут змальовано образ червоного прапора, на який покладалося стільки надій [...]. Знала б письменниця, до чого все це приведе...»3.