НАТАЛЯ КОБРИНСЬКА (1855-1920)

У кожного — свої проблеми, свої розчарування. Часом вони не розуміють одне одного, не завжди прагнуть до цього; іноді вони щасливі, але це буває дуже рідко і без позитивних наслідків.

Тимчасові супутники, вони на першому ж перехресті життя роз¬ходяться кожний у своєму напрямку, пов'язані з минулим, очікуючи майбутнього, котре цим минулим визначається.

Схильна до роздумів про життя людей, Кобринська протиставляє долі своїх героїв, їхню безпорадність і капітуляцію перед обставинами і віками усталеними правилами спілкування.

Повість «Задля кусника хліба» — перший опублікований твір Коб¬ринської, який засвідчив непересічний художній талант, визнаний такими метрами літературної критики, як Остап Терлецький, І. Фран-ко та ін. Крім художньої вартості повість мала велике суспільне значення, на що вказав С. Єфремов: «її твори («Дух часу», «Задля кусника хліба», «Ядзя і Катруся», «Виборець») «служать яскравими і живими документами суспільної боротьби і того перелому в житті галицько¬го суспільства, який наступив лиш в останній час і владно приєднав цю відсталу дуже країну до загальноєвропейської культури. Пись¬менниця на перших порах своєї літературно-суспільної діяльності цікавилась майже виключно або проявами згаданої боротьби і того піднесення суспільних сил, яке вона витворює навіть серед темних, інертних людей («Виборець»); або розладом між застарілими тради¬ційними поняттями і новими прогресивними течіями («Дух часу», «Задля кусника хліба»); або ж, нарешті, наслідками нерівності в сус-пільному становищі, що особливо сильно проявляється в таких краї¬нах, як Галичина, де інтелігенція і народ роз'єднані не тільки соці¬ально-економічними, а й національними відносинами («Ядзя і Кат¬руся»)»1.

Поза увагою письменниці не лишилася і проблема емансипації жінки-селянки. Вона, як жінка з вищого світу, не марнує часу на візити, бали, розваги, бездіяльність, «полювання» на наречених. Вона працює від зорі до зорі — притлумлена і беззахисна перед усім жорстоким світом, включаючи й свого чоловіка, від котрого час¬тенько дістає стусани.

Частково цю тему порушено в повісті «Задля кусника хліба» в од¬ному епізоді. Повертаючись після невдалого гостювання в свояків, Галя побачила гурт сільської молоді на майдані. Дівчата і парубки були святково вбрані, жартували, сміялись, співали й танцюва¬ли — хто з ким бажав.

Наймичка в заробленому нею одязі нічим не відрізнялась від най-багатшої дівчини. Вона могла, без страху бути запідозреною в неприс¬тойності, розмовляти і танцювати з тим, з ким у будень працювала поряд. Вона не потребувала тижнями й місяцями мучитися сумнівами, виглядаючи його, чекаючи слушної нагоди.Все це калейдоскопом промайнуло в думках Галі і викликало заздрість і жаль. Краще б вона, як селянка, заробляла на кусник хліба, вийшла б заміж за того, кого любить, уникла би сліз і розча¬рувань від паничів, що «вміють більше рахувати, як любити». І хай би не мала великого достатку, та все було б зароблене її руками; не сміли б сприймати її як придаток до чоловіка і споживачку його добра; не вигнали б з хати після його смерті, як це зробили з її матір'ю.

Та через дві години, наближаючись до свого села, Галя бачить інший ракурс тієї картини, яку сприйняла за ідилію. Вечір. Дівчата

к.,

Єфремов С. В поисках новой красоти // Літературно-критичні статті. 1993. — С. 104—105.

374

поспішають додому, на ходу знімаючи з себе стрічки і віночки; діти зустрічають і заганяють череду; жінки готують вечерю, думаючи про завтрашній день; несуть свою втрачену гідність у корчмі підпилі чоловіки. Серед них і Грицько Крайній, що здалека горланив, нака¬зуючи дружині відкрити йому ворота. Почувши відповідь жінки, Гриць

«друлив ногою ворота, виломив з плота кіл і, нічо не кажучи, замахнув ним на жінку. Вона хотіла хильцем утечи поза хату, але він забіг з другого боку, потяг її патиком, зловив за кіски та й кинув до землі. На її крик повибігали сусіди з хати, але кожде тілько здвигло плечима, бо хто ж сміє мішатися, як чоловік б'є жінку?