Дипломатична місія Війська Запорозького до Москви у 1620 р.

Показово, що служба князя Д. Пожарського, тобто одного з основних фігурантів на переговорах із запорозькими послами у 1620 р., обходилася царському урядові дорожче, ніж виплачене ним жалування на все Військо Запорозьке. Принаймні, про це можна судити за даними, які є у розпорядженні дослідників за 1633 р. Тоді цей князь "для смоленские службы" отримав річний оклад у 400 рублів (за цю ж службу боярину князю Дмитру Черкаському було визначено оклад у 600 рублів), а послані у його полк піддячі із різних приказів, тобто невійськові служилі люди, мали оклад від 7 до 22 рублів [59], що також помітно перевищувало вартість посольських подарунків, отриманих у Москві членами посольської делегації на чолі з П. Одинцем. Однак в даному випадку важливою була не конкретна сума жалування, а факт його виплати запорожцям. Адже це політичне закріплювало їхні відносини з царем у формі військової служби монарху.

Прийом у Боярській думі

Посольська місія П. Одинця та його товаришів не вичерпалася їхнім візитом до Посольської палати. Московська влада влаштувала цей урочистий прийом, щоб подати Війську Запорозькому виразний сигнал своєї політичної прихильності, а також задля попереднього з`ясування намірів запорозьких послів (очевидно, П. Одинець вручив тоді І. Грамотіну листа від Війська Запорозького до царя Михайла Федоровича) та збору від них певної військово-політичної інформації. А проте на запорожців чекали нові, не менш значущі знаки уваги з боку офіційної Москви: їх прийняли також у Боярській думі — вищій державній установі Московського царства.Думними чинами були у ті часи бояри, окольничі, думні дворяни, а також думні дяки — останні відігравали дедалі більшу роль у поточній діяльності Думи, займаючись головно діловодством. Сфера діяльності Боярської думи охоплювала широкий спектр питань як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Серед іншого, ця установа займалась організацією прийому іноземців, а також проведенням переговорів з приїжджими іноземцями. Як правило, переговори з представниками іноземних государів вели члени обраної царем невеликої Ближньої думи, до якої входили, зокрема, деякі члени Боярської думи. Для ведення дипломатичних переговорів створювалися особливі думські комісії. Зазвичай комісії складалися з одного-двох (у виняткових випадках — трьох) членів Боярської думи, яким допомагали двоє-троє дяків. Бояри не входили до відповідних комісій, якщо ранг іноземного дипломата був недостатньо високий або ж у Москві дипломатичне питання вважали малозначущим — тоді на переговори ішов лише дяк [60].

Для подальших переговорів з очолюваною П. Одинцем запорозькою посольською делегацією цар Михайло Федорович призначив осіб з числа впливових у Московській державі діячів і досвідчених представників приказної бюрократії — боярина, коломенського намісника князя Дмитра Пожарського, думного посольського дяка Івана Курбатова та дяка Посольського приказу Саву Романчукова. Невдовзі П. Одинця та його товаришів прийняли у Боярській думі "на государевом дворе". Коли саме вони потрапили "в палату к боярам", залишається невідомим. Можливо, інформація про це містилася у тій частині відповідного джерельного тексту, що на сьогодні виявилася втраченою [61]. В усякому разі, прийом запорозького посольства у Боярській думі відбувався не раніше, ніж думні чини і сам Михайло Федорович ознайомилися зі змістом листа Війська Запорозького до царя. Таке припущення спирається на той факт, що головною темою зустрічі бояр з козацькими послами було обговорення саме цього документа. Причому на той момент його зміст вивчив і цар ("И что писали к цв-ву Петр и все Запорожское войско в своем листу к в. в-ву, то де известно"). Звідси стає зрозумілим, що прийом П. Одинця та інших запорожців у Думі відбувся після 27 лютого (9 березня за н. с.), тобто вже після того, як по завершенні прийому у Посольському приказі їх відпустили "на подворье".

Стосовно визначення орієнтованої дати цієї події можна зробити -таке спостереження. Прийом козаків у Посольскому приказі відбувався; у суботу 27 лютого, на Масляну. А під час офіційної зустрічі послів Війська Запорозького у Думі бояри із специфічною куртуазністю просили їх не ображатися, що їм відмовлено у щасті особисто споглядати Михайла Федоровича, оскільки, як було заявлено, у піст він не дає аудієнції іноземним послам: "А в том бы вам не оскорблятца, что есте его ц. в-ва очей не видели, потому что есте пришли к Москве перед постом, и в пост у великого государя нашего никакие послы иноземцы не бывают. А ныне царское величество ездил молитца по святым местам, и велел вас великий государь наш отпустить к себе".

Усе це дає підстави стверджувати, що прийом запорозьких послів у Думі міг відбутися не раніше понеділка 1(11) березня, тобто першого дня Великого посту. Найвірогідніше ж ця подія могла статися близько 10 (20) березня. Адже саме того дня на виконання офіційно озвученого боярами царського рішення про подарунки запорозьким послам "денгами, и комками, и тафтами, и сукны, и шапки" було доручено казначею і двом дякам виготовити одяг і шапки з відповідних тканин, сукна та хутра, а потім доставити їх у Посольський приказ І. Грамотіну та С. Романчукову [62].

Під час зустрічі з козацькими послами бояри в позитивному контексті оприлюднили зроблене ними резюме листа Війська Запорозького до царя. Вони передали П. Одинцю та його товаришам похвалу Михайла Федоровича на адресу гетьмана П. Сагайдачного і всього Війська Запорозького за те, що запорожці стали шукати царської милості і жалування, засвідчивши водночас свій намір служити цареві. Окреслюючи зайняту Михайлом Федоровичем політичну позицію стосовно запорозьких ініціатив, бояри запевнили козацьких послів, що він чинитиме так само, як його "предки" царі—дід Іван IV Грозний та дядя Федір Іванович, котрі "прежних запорожских гетманов и все войско Запорожское в своем царском жалованье держали".Окрім цієї відповідальної політичної заяви про прихильність Михайла Федоровича традиції московських царів тримати запорожців за своїх слуг, бояри, вдавшись до мови тогочасної дипломатії, подали П. Одинцю та його товаришам додаткові сигнали щодо зацікавленості офіційної Москви у Війську Запорозькому. На початку прийому запорожців у Думі це проявилося в тому, що дяк С. Романчуков оголосив про веління Михайла Федоровича відвести П. Одинцю та його посольському почту престижний постій на царському дворі. А під кінець прийому козацьким послам пообіцяли царські подарунки, що чекали на них при випровадженні їхнього посольства додому. Тим часом, як можна припустити, їм запропонували задовольнитися щедрим царським столом.