Іспит з курсу Державні фінанси Cубботович

20.Сучасні податкові системи зарубіжних країн

В умовах розвинутих ринкових відносин податкова систе¬ма є важливим елементом регулювання економічних і соціаль¬них процесів у державі. Ефективність її функціонування ви¬значається найрізноманітнішими факторами і насамперед економічним становищем, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки тощо. Проте є узагальнюючі показники, за якими можна визначи¬ти ефективність податкових систем. Це — досягнення балансу між стимулюванням економічної активності та соціальною справедливістю податків і рівнем перерозподілу валового внут¬рішнього продукту за допомогою податків. Характеризуючи еволюцію податкових систем розвинутих країн світу, слід зазначити, що протягом останніх 38 років на¬явною є тенденція до зростання частки особистого прибутко¬вого податку. Однією з причин такого становища є зростання доходів громадян, завдяки чому вони долучаються до вищих груп шкали оподаткування. Збільшується також кількість платників податків, підвищуються податкові ставки.У 70-х — на початку 80-х років майже всі розвинуті країни стали на шлях широкомасштабних та багатосторонніх подат¬кових реформ, характерною рисою яких було зниження загального рівня податків і зміна їхньої структури. Реформи здійснювалися з метою створення податкових систем, які б стимулювали економічне зростання й створювали умови, адекватні новому етапу НТР, переходу економіки від екстен¬сивного до інтенсивного розвитку. Передбачалися універсалі¬зація та спрощення податкових систем, відчутне зменшення кількості податкових пільг.

Податкові реформи характеризувалися зменшенням подат¬ків на споживання, тобто непрямих податків. Найшвидшими темпами зменшувалась кількість акцизів Схожого висновку можна дійти І щодо податку на прибуток корпорацій. За цим податком зменшуються податкові ставки, скасовуються піль¬ги, переглядаються умови оподаткування тощо. Проте ставки податку на прибуток корпорацій залишаються досить високи¬ми Так, у Німеччині вона становить 50%, Італії — 46, Канаді — 44, США - 30, Франції — 39, Великобританії — 35%

Загалом, розвиткові податкових систем притаманні такі риси: — розширення оподаткування особистих доходів,— модернізація податків на споживання;

— зменшення впливу податків на прибуток корпорацій; - невпинне зростання відрахувань на соціальне страху¬вання .

Наявність загальних підходів щодо формування оподаткування підтверджує, що різні країни стикаються із загальними податковими проблемами. Зокрема: сучасні податкові системи складні для розуміння платників податків та ефективного управління з боку податкових органів. У свою чергу це спричиняє появу все нових способів ухилення від сплати податків; особисте прибуткове обкладання характеризується несправедливістю розподілу податкового тягаря, яке полягає в тому, що нерідко однаковий рівень доходів супроводжується неоднаковим рівнем оподаткування; велика різниця в ставках особистого прибуткового обкладання і обкладання компаній стимулює останніх до прийняття рішень про інкорпорацію за податковими причинами. У Франції прийнята Хартія прав та обов'язків платника податку, яка надається кожному з них, де також суттєво розширений перелік гарантій, що забезпечуються законодавчими та нормативними актами при перевірці платників. Цікаво зазначити, якщо у більшості країн є лише одна — через суд — можливість оскаржити пред'явлену до сплати податкову суму, то у Франції передбачена ще й додаткова — попередня рекламація податковим органам у разі необґрунтованого, на думку платника, визначення розміру платежу, яку він може подати вищестоящій інстанції до початку терміну сплати платежу.

Так, у США в 1988 р. був прийнятий спеціальний "Біль про права платника податків", який спрямований насамперед на захист інтересів тих платників податків, які в зв'язку з непомірними вимогами з боку податкових органів постають перед необхідністю продажу свого житла чи сімейного бізнесу. Правила, що передбачені цим документом, не звільняють платника податків від необхідності доводити в разі потреби свою невинність, однак вони дають змогу продовжити час, протягом якого платник може оскаржити дії місцевих податкових органів або погасити заборгованість за платежами.Таким чином, підсумовуючи результати аналізу формуван¬ня податкових систем у різних країнах , можна дійти основного висновку, що проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвину¬тими державами. Вона об'єктивна й визначається необхідніс¬тю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.

21. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової наукиФінансова наука виникла у середині XV століття, коли досягли повного розвитку товарно-грошові відносини й уможливилося створення фондів грошових засобів насамперед для задоволення різноманітних потреб держави. Розквіт фінансової науки почався наприкінці XV століття, Це було зумовлено необхідністю пошуку нових джерел доходів. Якраз цього часу помічено досить тісний зв'язок фінансової науки з фінансовою практикою. Найзначніші наукові дослідження кінця XVI століття належать представникові Франції Ж. Бодену в опублікованій його праці "Фінансові нерви держави" (1577 р). Першими доходами він вважав домени, регалій, а потім податки, основними видатками: забезпечення охорони території; утримання короля, князя; будівництво і ведення війн. Цього часу з'являються досить ґрунтовні роботи з фінансів італійських учених Ф. Петрарки, Бернадо, Дж. Баторо,Н. Макіавелі та інших. У XVII столітті значний внесок у розвиток фінансової науки зробили англійські вчені Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс. Основні їхні праці присвячені проблемам оподаткування. У 2 половині 17ст. була оприлюднена відома праця В. Петті “ Трактат про податки і збори”. Він вперше дає наукове трактування податків, значення грошей і економ., ціну речей. Досить вагомий внесок у розвиток фінансової науки в XVII—XVIII століттях зробили німецькі вчені-фінансисти: Л, фон Секондорф, Ф. Юсті, І. Зоннефельд. . В 1746 Юсті видає працю “Система фінансового господарства”, в якій вперше були викладені основні положення фінансової науки. Юсті вважають батьком фінансової науки. Наприкінці XVIII століття спостерігається повне пожвавлення розвитку фінансової науки. Ідеї Монтеск'є, Ж. Руссо, Д. Дідро, Д. Канта. Заслуги фізіократів у фінансовій науці полягають також у тому, що глава цієї школи Ф. Кене розробив знамениту економічну таблицю, де чітко проглядається схема взаємозв'язку фінансів, їхньої ролі в процесі суспільного відтворення, тобто процесі створення та використання суспільного продукту. Очевидно, що цей процес може відбуватися лише шляхом створення й використання фондів фінансових ресурсів. Проте найзначнішим внеском фізіократів у розвиток фінансової науки є те, що вони своєю нищівною критикою наявної тоді фінансової системи вплинули на розвиток класичної школи політичної економії. Заслугою А. Сміта є обґрунтування поділу державних витрат на загальнодержавні та місцеві, а також розробка принципів оподаткування. У другій половині XIX століття вагомий внесок у фінансову науку німецьких учених. Саме в цей час фінансова наука стає самостійною сферою знань. Цього ж часу достатньо значний внесок у фінансову науку зробив швейцарський фінансист Ж. Сісмонді. Він розглядав фінанси як засіб поліпшення життя народу. XIX століття Е. Сакс, Ф. Нітті, Е. Селігман.Рау. Загальною характерною рисою всіх наукових досліджень цього часу є те, що фінансова наука не виходила за рамки державних фінансів, тобто проблеми розглядалися лише в межах бюджетної системи. В 20 ст. на розвиток фін вплинули 2 школи: кейсианство і монетраризм. Вони використовували однакові терміні – доходи, видатки, дефіцит, але мають різні підходи до регулюванню макроекономічних процесів. Основні інструменти Кейнса: державні видатки і податки. Основний акцент – стимулювання попиту. Дефіцит бюджету розгляд як активний засіб позбавлення економ активності суб’єктів господарювання. Основні інструменти монетаристів: пропозиція грошей – це основний інструмент. Виступали за жорстке узгодження доходів і видатків бюджету. В 21 ст. Характерне поєднання економіки з психологію, соціологією і математикою.