Іспит з курсу Державні фінанси Cубботович
На сьогодні це питання значною мірою законодавче вирі¬шено на рівні областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Проте в структурі місцевих бюджетів, тобто між обласними, міськими, сільськими та селищними бюджетами, воно ще потребує свого вирішення.
18. Організація виконання Державного бюджету.Виконання бюд-ту полягає у мобілізації запланованих доходів і фін-ні запланованих видатків. Орг-ція виконання бюд-ту покладається на Кабмін; оперативна робота ведеться МінФіном, Держ. податковою адміністр-ю, Держ. казначейством. Виконання бюд-ту здійснюється на підставі розпису доходів та видатків. Це документ складається після затвердження бют-ту відповідно до підрозділів бюд-ної класиф-ції, яка містить повну деталізацію видів дох. та напрямів видатків. Розпис доходів та видатків здійснюється з поквартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюд-т на різні періоди. МінФін Укр.. протягом бюд-ногоперіоду забезпечує відповідність розпису Держ.бюд-ту встановленим бюд-ним призначенням. Касове виконання бюд-ту (зарахуваня коштів на рахунки бюд-ту та перерах-ня з них) може здійснюватися за 2-ма сис-ми: банківською (рах-ки бюд-ту відкриваються в установах банк. сис-ми) та казначейською (створюється спец. стр-ра – казначейство – яка веде рах-ки бюд-ту, мобілізує кошти і фін-є видатки). В Укр.. застосовується казначейська сис-ма обслуговування держ.бюд-ту Укр.., яка передбачає здійснення держ.казначейством: 1) операцій з коштами держ.бюд-ту; 2) розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюдж.коштів; 3) контролю бюдж.повноважень при зарахуванні надх-нь, прийнятті забов-нь та проведенні платежів; 4) бухгал. обліку та складання звітності про виконання держ.бюд-ту. Виконання бюд-ту за дох. має такі стадії: 1) МінФін здійснює прогноз і аналіз держ. бюд-ту Укр.., має виключне право відстрочок по сплаті податків; 2) Держ. казначейство веде бух. облік всіх надх-нь держ.бюд-ту; 3) органи стягнення здійснюють забезпечення своєчасного та в повному обсязі надх-нь до держ.бюд-ту податків та зборів; 4) податки, збори, ін. дох. держ.бюд-ту зараховуються на єдиний казнач. рахунок держ.бюд-ту і не можуть акумулюватися на рах-х органів стагнення . Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
19. Фінансова політика та фінансова безпека.
ФП держави це досить складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. ФП — явище багатопланове і певною мі¬рою інтегроване. Вона включає як самостійні складові части¬ни — бюджетну, податкову, кредитну, грошову, валютну, ін¬вестиційну політику, так і певні напрямки в галузі страхування, державного боргу, фондового ринку, співробіт¬ництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо. Основною метою ФП є оптимальний роз¬поділ валового внутрішнього продукту між галузями народно¬го господарства, соціальними групами населення, територіями. Основним завданням фінансової політики є забезпечення фінансової стабільності в державі і на цій основі — досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку основного джерела підвищення суспільного добробуту. Але для цього фінансова політика повинна також сприяти зростанню ефективності виробництва і насамперед підвищенню продуктивності праці, впровадженню матеріале- та ресурсозберігаючих технологій, побудові раціональної структури економіки тощо. Тому першим принципом фінансової політики є неухильне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення. Іншим важливим напрямком фінансової політики держави є мобілізація й використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій. До таких соціальних гарантій належать освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні системи тощо. Не менш важливими для суспільства є соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомог.Третій напрямок фінансової політики спрямований на запровадження такого фінансового механізму, який зумовлює раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини. ФП держави залежить від багатьох як зов¬нішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фак¬тори залежності держави від економічних взаємовідносин з ін¬шими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції до світових економічних систем тощо. Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, — це форма власності на основні засоби виробни¬цтва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту народу, інтелектуальний рівень населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвиток форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. З огляду на це фінансова політика є динамічним процесом, що змінюєть¬ся і коригується з урахуванням практичної потреби.
ФБ — поняття досить багатопла¬нове в економічному контексті та надзвичайно актуальне в по¬літичному, бо є результатом практичних заходів з боку зако¬нодавчої та виконавчої влад держави в сфері фінансів. Вона визначається конкретними показниками функціонування економічної системи держави за певний про¬міжок часу. До числа цих показників належать: величина внутрішнього й зовнішнього боргів; рівень інфляції; стійкість національної валюти; сальдо платіжного балансу. Внутрішні й зовнішні борги давно стали невід'ємною складовою фінансової системи більшості країн світу. Вони зу¬мовлені наявністю дефіциту бюджету, тобто держава не завж¬ди має змогу провести скорочення витрат відповідно до наяв¬них доходів. Тоді виникає потреба в додаткових фінансових ресурсах, які можна одержати або завдяки емісії грошей, або запозиченням як всередині держави, так і ззовні. Високі темпи зростання боргових зобов'язань, як наслі¬док збереження високого рівня бюджетного дефіциту, не¬минуче зменшують довіру до уряду з боку вітчизняних та іноземних інвесторів, а отже, призводять до зростання про¬центних ставок (як плати за ризик) і подальшого загострен¬ня бюджетних проблем — зростання видатків держави на обслуговування своїх зобов'язань, до необхідності скорочення видатків, не пов'язаних із виплатою відсотків, або ж необхід¬ності нових запозичень. Відповідно до міжнародних стандартів і загальноприйня¬тих наукою показників оптимальний розмір боргів держави не повинен перевищувати 70 відсотків від річного обсягу валового внутрішнього продукту. При перевищенні цього рівня держава може втратити фінансову незалежність і стати державою-банкрутом. Не менш важливим показником фінансової безпеки дер¬жави є рівень інфляції. Інфляція — це завжди сигнал про фінансову небезпеку, яка потребує певних заходів із боку владних структур держави. Вона є проявом порушення рівноваги всієї економічної систе¬ми і насамперед у сфері грошового обігу. Важливим показником фінансової безпеки держави є ста¬більність і конвертованість національної валюти. Цього мож¬на досягти за наявності досконалого валютного законодавства, достатніх резервів національного банку, ефективної валютної політики в державі. Водночас стабільність національної валюти, її забезпечен¬ня мають свої особливі форми і методи виявлення та функціонування. Так, важливого значення набувають джерела над¬ходження іноземної валюти в державу і напрямки її використання, можливість вільного доступу до купівлі валюти на ринку, проведення політики курсоутворення шляхом вста¬новлення режиму "плаваючого" курсу тощо.