Іспит з курсу Державні фінанси Cубботович

6. Співробітництво України з Міжнародними фінансовими організаціямиСпівробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями виступає важливим елементом здійснення структурної перебудови її економіки, впровадження. світового досвіду та сучасних конкурентоспроможних технологій. У міру поглиблення цього співробітництва формувалася стратегія взаємодії, розгортався діалог щодо полі¬тики проведення реформ, враховувалися реалії політичного, економічного, соціального життя нашого суспільства, які визначають темпи і напрями реформ у країні. З проголошенням незалежності та лібералізацією економіки перед Україною постали проблеми в інвестиційній сфері. За таких умов джерелом фінансування структурних реформ української економіки, впровадження нових технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції, створення нових підприємств і робочих місць стало залучення іноземного капіталу у вигляді інвестицій та кредитів. Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема Міжнарод¬ним валютним фондом, Світовим банком (СБ) і Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським Союзом, з окремими країнами-донорами допомогло запровадити програми фінансової стабілізації і залучити в економіку країни пільгові кредити. З моменту вступу в 1992 р. України до Світового банку нашою державою було укладено з ним угоди про надання позик для впровадження 17 проектів на загальну суму понад 2,5 млрд. дол. Основними напрямами розвитку співробітництва нашої країни із Світовим банком у наступні 3 роки стануть: підтримання реформування системи соціального захисту населення, підтримання системи охорони здоров'я, сприяння розвиткові приватного сектора економіки, забезпечення суспільного діалогу в Україні з метою підтримання курсу економічних реформ. Головним напрямом співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку є сприяння розвиткові приватного сектора, зокрема шляхом залучення фінансових ресурсів до приватних підприємств малого і середнього бізнесу, до розвитку приватної банківської справи, інфраструктури, насамперед енергетичної і телекомунікаційної. Ще одним пріоритетом у співпраці з ЄБРР для України стало технологічне онов¬лення теплоенергетики, підвищення ефективності захисту навколишнього середовища на теплових електростанціях. У країні реалізуються проекти модернізації Старобешівської ТЕС (кошторисна вартість 113 млн. дол.) та фінансування Української енергозбе¬рігаючої сервісної компанії, яка виступає координатором проектів енергозбереження (30 млн. дол.). Наприкінці 2001 р. Рада директорів ЄБРР затвердила 36 спільних з Україною проек¬тів, загальна вартість яких з урахуванням півфінансування сягає 4,2 млрд. ЄВРО. При цьому частка України в загальному портфелі проектів Банку досягла 7%, динаміка та обсяги фінансування, ним українських проектів свідчать про те, що ЄБРР є одним з найвагоміших кредиторів та інвесторів України. У 1992-2000 рр. Україною було укладено угоди про фінансове та кредитне співробітництво з такими провідними країнами світу, як Німеччина, Франція, Іспанія, Італія, США, Японія та Швейцарія. За цей період було оформлено кредитів на суму понад 2,5 млрд. дол. і фактично освоєно позичальниками майже 2,2 млрд. дол. Основними напрямами, за якими спрямовувалися ці кредити, стали агропромисловий комплекс, охорона здоров'я і медична промисловість, металургія, транспорт, легка промисловість, енергетика, машинобудування, хімічна промисловість. За період 1992-2000 рр. в українську економіку було залучено 3865,5 млн. дол. прямих іноземних інвестицій. Чистий приріст їх становив: у 1992-1994 рр. - 483,5 млн. дол., у 1995-2000 рр.-3382 млн. дол. У залученні іноземних інвестицій поступово посилюється роль спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР). Станом на березень 2000 р. СЕЗ і ТПР було затверджено майже 400 інвестиційних проектів на суму понад 1,6 млрд. дол., майже третину з яких (494 млн. дол.) вже освоєно. Залучення коштів приватних інвесторів у СЕЗ і ТПР дозволило створити близько 15 тис. нових і зберегти ще 40 тис. робочих місць, що сприяло економії значних обсягів бюджетних коштів на виплату допомоги безробітним.

7. Становлення та розвиток податкової системи України.Нині можна стверджувати, що в Україні створено податко¬ву систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпоряджен¬ня держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку. Так, у 1995 р. надход¬ження усіх видів податків і відрахувань забезпечили 63,3% до¬ходів бюджету, а в 1999 р. — 61,4%. На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різ¬них видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загально¬державних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих подат¬ків і зборів. На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова сис¬тема виявилася неадекватною щодо умов перехідної еконо¬міки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової пот¬реби у кредитних ресурсах. Значними є деформації та нес¬табільність у ставках, визначенні бази й періодів оподатку¬вання. Дуже негативно вплинули на результати господарсь¬кої діяльності суб'єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, ство¬рила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податко¬вих надходжень.

Але існуюча ПодС далеко не ідеальна, тому необхідно йти далі шляхом її реформування. Головними чинниками, що зумовлують необхідність П реформи є: 1.зміна форм власності, умов еко ринку, соц-еко орг-ї суспільства, що створює основу для реформування, визначає напрямки та цілі П-их реформ; 2.закономірний сусп розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільства оптимізувати П-ву с-му і неможливості досягнення цього; 3.зміна концепції оП-ня, яка має відображати соц-еко стан та зміну пріоритетів держави. Удосконалення с-ми оП-ня має відбуватися шляхом поступового зниження П-вого тягаря у процесі поетапної П-вої реформи. Основними ел-ми П-вої реформи повинні бути: 1.науковообгрунтована держ політ доходів, законодавче закріплення якої повинне бути відображене в П-му кодексі; 2.система оП-ня має бути складовою держ мех регул-ня руху певних галузей еко; 3.с-ма оП-ня повинна мати інвест та соц спрямованість; 4.зміни в с-мі оП-ня повинні здійснюватись одночасно з реформуванням с-ми оплати праці, пенсійного забезпечення і вдосконалення соц сфери; 5.основу ПС мають становити прямі П; 6.застосування при оП-ні обґрунтованої диференціації ставок П-ів залежно від видів діяльності та розміру одержаного доходу; 7.ліквідація П-их пільг, які сприяють невиправданому перерозподілу доходів. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови викор-ня вивільнених коштів на визначені державою потреби; 8.умови оП-ня повинні бути прості і зрозумілі платникам; 9.чітке розмежування прав органів місцевого самоврядування у сфері оП-ня.