“Різноманітність форм власності в змішаній економіці”
До цих пір ми вели мову про суб’єкти власності в особі громадян, колективів, орга-нізацій, народу тієї країни, яка володіє цією власністю. Але на території країни, в складі її національного багатства може знаходитись власність іноземних громадян, організацій, держав у вигляді об’єктів, цілком або частково які належать іноземним суб’єктам. Таке власницьке проникнення, до якого в нашій країні проявляється вкрай насторожене відно-шення як з боку окремих груп населення, так і в правлячих колах, є неминучий наслідок розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і включення країни в світовогосподарську сис-тему. Так що в число форм власності правомірно врахувати іноземну власність в ізольова-ному вигляді або у вигляді частини змішаної власності (спільні підприємства). Об’єктом такої власності можуть перш за все бути засоби виробництва, будівлі, майно, інвестицій-ний капітал, кредитовані кошти, заставне майно.
Завершуючи описання структури форм і відношень власності, вкажемо на проявле-не в останні роки наявне прагнення підвести під неї законодавчу основу. На федеральному і республіканському рівнях приймаються законодавчі акти про оренду і орендні відноси-ни, про власність, про землю і землекористування, про іноземні інвестиції. В число таких актів уже ввійшов Громадянський кодекс України, а з часом ввійде і закон про інтелектуа-льну власність. Хоча прийняті українські закони в багато чому недосконалі, вони, безпе-речно, утворюють первинний правовий фундамент власницьких структур і відношень; до згаданого пакету законів тісно прилягають законодавчі акти про роздержавлення і прива-тизацію власності, котрі призвані направити в потрібне русло процеси змін утворених форм і відносин власності.
2.4. Критерій ефективності перетворення власності.Відмінність юридичного і економічного підходів до перетворення власності чітко виявляється за наступними основними направленнями. Право безпристрасно фіксує пере-хід прав власності від одних суб’єктів до інших. Питання про те, наскільки ефективно об’єкти власності використовувались до цього і чим викликана необхідність зміни влас-ників, не являються предметом спеціальної уваги в правовому підході. Для економічного ж підходу питання про ефективне використання майна, яке переходить від одного власни-ка до іншого, являється головним. Тому саме економічні критерії перетворення форм вла-сності являються важливішими для визначення відповідності конкретних шляхів та форм перетворення власності історичному і економічному прогресу. Ігнорування цієї обставини може призвести до таких перетворень, котрі приведуть до великих втрат, економічному і суспільному регресу.
Друга відмінність економічного підходу до перетворення власності від юридичного є в тому, що в рамках однієї і тієї ж юридичної форми власності можуть статись суттєві перетворення в процесі присвоєння. Наприклад, фізична особа володіє правом власності на земельний наділ. Незалежно від того, обробляє він цей наділ чи ні, його права власнос-ті не міняються, хоча за економічним змістом це дві зовсім різні ситуації. Не міняється його право власності і у випадку, якщо земельний наділ буде оброблятися найманими ро-бітниками. Однак це уже третя і принципово інша ситуація з точки зору реального еконо-мічного процесу присвоєння при одному і тому ж праві приватної власності. Тому тільки економічний аналіз дозволяє одержати більш глибоке, конкретизоване і внутрішнє роз-членоване знання про реальний зміст власності.
Даний підхід характерний для всіх основних направлень економічної теорії. Теорія ефективного і раціонального розподілу ресурсів, обґрунтовуючи критерії переміщення ре-сурсів із недержавного (приватного) сектора в державний (суспільний), висуває наступні вимоги перетворення власності шляхом переміщення засобів і ресурсів із одного (приват-ного) сектора в інший (суспільний) можливий і економічно виправданий, якщо збитки від вилучення ресурсів із приватного сектора менше додаткових вигод в державному (суспі-льному) секторі. Інакше кажучи, перетворення приватної власності в суспільну виправда-не лише в тому випадку, якщо це призводить до росту продуктивності (віддачі) ресурсів. Цей економічний критерій з деякими уточненнями може бути використаний універсально до всіх інших форм власності і перерозподілу прав власності.
Однак прийняті рішення про перетворення власності в перехідній економіці часто, як показує досвід, можуть диктуватись і іншими обставинами: політичними, інтересами тіньового і кримінального капіталу, вибраними варіантом перетворень (радикальним або реформаторським). Все це може істотно вплинути на виробіток раціональних економічних рішень, що може призвести до економічних втрат на даний час.
Разом з тим слід враховувати короткотермінові і довготермінові наслідки перетво-рення власності. В цьому зв’язку існує проблема зважування короткотермінових втрат і довготермінових вигод для суспільства від перетворення власності. Її рішення вимагає ці-лий ряд особливих економічних розрахунків. В будь-якому випадку старанний науковий економічний аналіз повинен передувати перетворенням власності в державному масштабі.