“Різноманітність форм власності в змішаній економіці”
Не дивлячись на те, що пройдені великі етапи приватизації, перерозподіл прав власності ще не завершений. Не знайдена ще оптимальна концентрація правомірностей у фізичних і юридичних осіб, яка дає найбільш ефективні форми функціонального руху вла-сності. Критерій економічної ефективності повинен висунутись на перший план в процесі перерозподілу прав власності на нових етапах перетворення власності.
До 1997 р. склалась ситуація, яка може спровокувати новий масштабний перероз-поділ прав власності, тобто новий етап приватизації і переприватизації. Система неплате-жів, в яку “вповзли” практично всі галузі реального сектора економіки, після різкого під-вищення масштабу цін з 1992 р. призвела до того, що більшість підприємств, враховуючи цілі галузі життєзабезпечення держави, виявились хронічними боржниками. Покупцями в нових умовах можуть бути банки й інші фінансові структури, які володіють грошовим ка-піталом.
Маючи уже достатньо очевидний досвід масового і радикального перетворення власності, необхідно уникати радикальних, непродуманих і непрорахованих по економіч-них результатах рішень.
2.6. Приватизація і роздержавлення.
Однією із головних задач переходу до ринку являється проведення роздержавлення і приватизації.
Роздержавлення представляє собою зняття з держави функцій прямого госпо-дарського управління, передачу відповідних повноважень на рівень підприємств, але без зміни характеру власності.
З точки зору створення ефективного ринкового механізму необхідними являються деякі інституційні перетворення – приватизація, демонополізація, проведення розукруп-нення державних підприємств, розвертання малої приватизації в торгівлі і громадському харчуванні, підготовка і проведення великої приватизації.
Приватизація має на увазі зміну власника шляхом передачі або продажу на рі-зних умовах державної власності економічних суб’єктам, які використовують її в по-дальшому в господарській діяльності: несучи повну майнову відповідальність за її результати.
Приватизація – це перехід державної власності в руки окремих громадян, трудо-вих колективів, юридичних осіб або виникнення на базі державних підприємств різних змішаних форм власності.В основу вибору способів приватизації покладений приклад підприємства: для дрі-бних підприємств з чисельністю працівників до 200 осіб рекомендований продаж по кон-курсу (аукціону). Для більш крупних доцільно перетворення в акціонерні товариства.
Процес приватизації, розуміється як перехід того чи іншого майна (активів) із дер-жавного в приватний сектор, має довгу історію, зіставлену з історією самої власності. Су-часна природа процесу приватизації сполучена з наявністю двох абсолютно різних за сво-їм змістом типів приватизації.
Перший тип зв’язаний із зрушенням у допоміжному механізмі і з початою у другій половині 70-х років структурною перебудовою економіки розвинутих країн Заходу, що потребувало переоцінки складеної раніше структури державного регулювання економіки. При цьому практично у всіх країнах Заходу стався серйозний перегляд міста і ролі держа-вної власності і державного підприємництва в економіці, що знайшла своє відображення в методах приватизації 80-90-х років. Дані неоконсервативні зрушення в ідеології і еконо-мічній теорії й політиці промислово розвинутих країн були розповсюджені у країнах, що розвиваються шляхом насадження наукової ідеології, а інколи й шляхом прямого тиску Заходу через умови допомоги. Через це в 80-90-і роки понад 80 країн, що розвивались: Азії, Африки, Латинської Америки реалізували різні програми приватизації державної власності.
Однак всі ці крани характеризує те, що проведення приватизації відбувалось в рам-ках уже існуючого ринково-конкурентного середовища при наявності приватного сектора і в ході поступального еволюційного розвитку економіки.
Другий тип одержав свій розвиток пізніше, починаючи з 1989р., в процесі систем-них перетворень в країнах колишнього соціалістичного табору – Східної і Центральної Європи. В контексті переходу від адміністративно-командної системи господарства до си-стеми, основаної на ринково-конкурентних принципах, приватизації відводиться особливе місце, так як при всьому різноманітті підходів до ролі власності в будь-якому суспільстві, основорозуміючим являється те, що власність (точніше права власності) представляють собою основу будь-якої (сучасної) системи господарства.