“Різноманітність форм власності в змішаній економіці”
Приватизація як політико-економічне питання, розглядається з точки зору трьох аспектів: ефективність, розподіл і стабільність.
Ефективність. Як повинне здійснюватись право власності, щоб найбільш ефекти-вно використалось наявне рухоме і нерухоме майно протягом короткого терміну (часто називається “статична” ефективність)? Аналогічне питання відноситься ефективності ін-вестицій в нові продуктивні потужності й нерухомість, тобто довгострокова ефективність (часто називається “динамічна” ефективність).
Розподіл. Як альтернативні методи приватизації впливають на розподіл доходів і багатства? Тут також існує більш коротка перспектива (розподіл доходу) і більш тривала перспектива (розподіл акумульованого доходу, тобто багатства).
Стабільність. Як альтернативні засоби приватизації впливають в короткотерміно-вому плані на такі макроекономічні змінні величини, як інфляція і безробіття? І як процес приватизації буде з часом впливати на структурну перебудову?
Приватизація як спосіб перетворення форм власності здійснювалась у багатьох кра-їнах. Тільки з 1980 по 1994 рр. у світі було приватизовано близько 1000 підприємств (не враховуючи Україну). В цій області накопичений достатньо великий досвід за характером, метою, темпами і результатами. Для перехідних економік цікавий досвід рівних держав, наприклад, приватизація укрупнених компаній в Англії відрізнялась старанністю підгото-вки кожного приватизаційного проекту з точки зору економічної ефективності й інвести-ційного потенціалу. Сама приватизація здійснювалась поетапно. Англійський досвід може бути названий еволюційним і ефективним по результатах.
Деякі країни проводили приватизацію на основі послідовного проведення держа-вою комерційного підходу. Держава проводила санацію підприємств до їх продажу, щоб приватизовані підприємства мали “товарний вигляд” до їх продажу з тим, щоб найбіль-ший прибуток дістався державній казні. Такий досвід мався у Єгипту, Замбії. Він може бути названим державно-комерційним.
Крім того держава надала різні пільги для майбутнього підприємництва з тим, щоб притягнути найбільш вигідних для держави покупців підприємств, які приватизуються.В перехідних економіках помірно-радикальною може бути названа приватизація в групі східноєвропейських країн (Чехія, Угорщина, Словаччина, Болгарія). Тут вирішува-лись дві суперечливі задачі. З одного боку, в них було прагнення до прискореної привати-зації, а з іншого боку, була спроба рішення проблем інвестицій і технологічної модерніза-ції. Облік проблем економічної ефективності при проведення приватизації (і взагалі еко-номічних реформ) виразився в менш глибокому спаді виробництва, ніж в Україні, і на більш ранньому виході із кризи. Радикальний варіант приватизації спостерігався у Поль-щі. Зміна форм власності була домінуючим мотивом перетворення. Українська приватиза-ція у більшості повторювала польську. Радикалізм польської приватизації проявлявся в тому, що приватизація здійснювалась і шляхом ліквідації підприємств-боржників і прода-жу його майна.
Великий інтерес представляє досвід перетворення власності в Китаї. На початко-вому етапі проведення реформ здійснювався перерозподіл прав власності між державою і господарчими суб’єктами на користь останніх, але без розподілу головних право правомі-рностей, зв’язаних з економічною владою. В результаті господарчі суб’єкти отримували сприятливі умови для господарювання, а не торгівлі засобами виробництва, ресурсами. Разом з тим держава (на наступних етапах реформи) дало можливість для виникнення но-вих (альтернативних) форм власності. Істотно важливою особливістю китайського досвіду було те, що підприємства альтернативних форм власності виникали не за рахунок конвер-сії державного майна, а за рахунок альтернативних джерел інвестицій. Ціллю реформ в Китаї (в том числі і в області власності) були ріст виробництва товарів і послуг, збільшен-ня інвестицій, в тому числі й іноземних, а не проста зміна форм власності і перерозподіл економічної влади. Поставлені цілі були досягнуті і реформи привели не до спаду вироб-ництва, а навпаки, до його бурного і неухильного росту. Цей досвід відповідає економіч-ному критерію реформ: ріст ефективності використання ресурсів і технологічний прогрес. В цьому випадку реформи стають органічним елементом і вузловими пунктами історично-го прогресу.
2.7. Багатоукладність сучасної економіки.
При сприйнятті форм власності з точки зору практичної економіки як інструменту рішення загальногосподарських задач, а не самодостатніх суспільних інтересів постановка питання про перевагу тієї чи іншої форми власності неправомірна. Для економіки важливо не виділення і розвиток окремої форми власності, якою б ефективною вона не сталась, а створення і підтримання рухливої в своїх рамках системи, враховуючи цілий спектр орга-нізації підприємницької діяльності, основаної на різних формах власності. Різноманіття сучасних вимог в суспільстві може бути достатньо повноцінно й ефективно задовольни-тись лише на основі об’єднання форм власності і структура відношень та мотивацій, які виникають на їх основі. Сучасна економіка – це багатоукладна економіка.