“Різноманітність форм власності в змішаній економіці”

•П’яте: сам перехід від одних форм власності до інших може йти двома шляха-ми: еволюційним – на основі конкурентної боротьби за виживання, поступовим витісненням всього відмираючого і посиленням владності життєздатних у відпо-відних умовах елементів, а також революційним – насильним затвердженням владарювання нових форм власності (в теорії марксизму: головна суть соціаліс-тичної революції – ліквідація приватної власності).

1.2. Відносини власності.

Розглянемо більш детально відношення “суб’єкт власності – об’єкт власності” і “суб’єкт власності – суб’єкт власності”, які представляють основні типи власницьких від-носин. Загальна схема таких відносин в їх взаємозв’язку зображена на малюнку.

суб’єктно–суб’єктні

відносини

суб’єктно–об’єктні

відносини

Загальна схема суб’єктно-об’єктних і суб’єктно–суб’єктних відносин власностіВідносини, які виникають між суб’єктом власності та об’єктом власності, характе-ризують одночасно міру володіння об’єктом з боку суб’єкта, його прав на об’єкт і вид фу-нкції, яку реалізує суб’єкт в процесі практичного втілення відносин власності, міру і хара-ктер використання суб’єктом своїх прав. Говорячи про зв’язки між суб’єктами і об’єктами власності, необхідно розрізняти відносини володіння, користування, розпорядження та відповідальності, які представляють одночасно і юридичні, і правові, і економічні катего-рії.

Володіння – початкова вихідна форма власності, яка відображає юридичну, доку-ментально закріплену фіксацію суб’єкта власності, або ж факт реального володіння об’єктом. Але володіння ще не являється в повній мірі власністю в соціально-економічному смислі цього слова, що має на увазі не тільки володіння, але й розпоря-дження і використання об’єкта.

Користування означає використання об’єкта власності згідно з його призначен-ням та на розсуд і бажання користувача. Володіння та користування власністю можуть об’єднатися в руках одного суб’єкта або бути розділеними між різними суб’єктами. І на-впаки, можна бути власником і не користуватись об’єктом власності, передавши це право іншому суб’єкту.

Розпорядження представляє в сучасних умовах найбільш всеосяжний, вищий спо-сіб реалізації відносин між об’єктом і суб’єктом власності, який дає суб’єкту право і мож-ливість поступати по відношенню до об’єкту, і використовувати його в рамках закону, практично будь-яким бажаним чином аж до передачі іншому суб’єкту, глибокої трансфо-рмації, перетворення в другий об’єкт і навіть ліквідації.

Відповідальність – “тягар власності”. “Тягар власності” означає як інтерес до ак-тивного використання коштів виробництва, так і відповідальність за них, за їх долю, за їх ефективне функціонування, відшкодування збитків, нанесених об’єкту.

Розглянемо тепер відносини, які виникають між власниками, тобто є суб’єктно-суб’єктні відносини, розділивши їх на дві групи.

Перша група відносин виникає в умовах, коли доводиться ділити існуючу (ство-рену раніше) власність, здійснювати тимчасовий або який здається кінцевим край. Вико-ристання, користування об’єкта власності за його призначенням частенько супроводжу-ються необхідним, який виникає на основі угоди, розподілом чи перерозподілом власни-цьких функцій між двома або декількома суб’єктами. Це, звичайно має місце, коли один і той же об’єкт належить декільком суб’єктам на певних засадах, що типово при сімейній, колективній, груповій власності.

Друга група відносин між суб’єктами власності відображає взаємовідношення власників з приводу взаємного формування щойно утворених ними цінностей, котрі ста-ють новим об’єктом власності. Найбільш типова форма відносин другої групи – відносини з приводу спільного виробництва і розподіл виробничих, раніше не існуючих продукції, товарів, послуг.