“Різноманітність форм власності в змішаній економіці”
2.5. Особливості перетворення власності в Україні.
Вибір направлень і форм перетворень в перехідній економіці України здійснюється в ході гострих дискусій, які велись за наступними основними напрямками. В якості при-оритетних обґрунтовувалось: роздержавлення із збереженням державної власності на кру-пних підприємствах в сфері малого бізнесу; створення колективних підприємств як з не-подільною, так і колективно-частковою власністю; безкоштовне розділення державного майна серед населення (через спеціальні приватизовані рахунки, державні цінні папери та ін.); акціонування підприємств і продаж з аукціону акцій самих підприємств.
Приватизація в Україні була здійснена в радикальному варіанті за характером, ма-сштабами, темпами, термінами і методами.
Широкомасштабний процес приватизації з розпорядженням кількісних планів при-ватизації по галузях і регіонах розвернувся на основі першої програми приватизації.
В нашій країні приватизація проводилась шаленими темпами. Їй не передувала ні-яка попередня підготовка. Не проводилась інвентаризація підприємств. В умовах дуже швидкого знецінення грошей вартість підприємств не була правильно оцінена (вони часто продавались за залишковою вартістю – по вартості повного зношеного обладнання). Тому багато заводів ставали здобиччю спритних покупців за ціною, що зіставилась з вартістю нової престижної квартири.1.Директивність. Рішення про приватизацію приймалось не трудовими колекти-вами чи керівниками (менеджерами), які знали специфіку фінансового і технологічного стану підприємства, а Держкоммайном. Регіонам директивно приписувались навіть кіль-кісні масштаби приватизації з розбивкою по галузях. Трудові колективи державних під-приємств не мали права вибору термінів і механізму перетворення власності.
2.Пріоритетність однієї форми. В якості пріоритетного направлення було пере-творення державної власності в приватну. Недооцінювались і навіть ігнорувались інші форми перетворення держвласності, зв’язані з перерозподілом прав власності. В результа-ті українська модель була жорстоко націлена на перерозподіл економічної влади між соці-альними верствами суспільства.
3.Пріоритет соціально-політичних цілей над економічними. Українська мо-дель приватизації не враховувала критерії економічної ефективності, здійснення привати-зації в короткостроковому і середньостроковому аспектах, що неминуче приводило до ма-рнотратства. Майно державних підприємств, перетворених у відкриті акціонерні товарис-тва в порядку приватизації, оцінювалось за залишковою вартістю на основі оптових цін 80-х років. Робочі комісії з підготовки підприємств до приватизації, які складались і з ке-рівництва і членів трудових колективів, були зацікавлені у зведенні до мінімуму вартості майна державних підприємств, які будуть викупатись і вартості уставного капіталу акціо-нованих підприємств. До літа 1992 р. можливі накопичення робітників підприємств були знецінені лібералізацією цін в січні 1992 р. Різкий спад виробництва і знецінення обігових коштів підприємств призвели до зниження доходів робітників. Тому трудові колективи були зацікавлені мінімізацією уставного капіталу акціонованих в порядку приватизації державних підприємств. А органи Держкоммайна були зацікавлені в скорішій і масовій приватизації. Для перевірки оцінки майна підприємств вони не розраховували ні коштами, ні кадрами, ні часом.
Соціальне деформування при швидкій концентрації капіталу. Проголошена соціаль-но-стартова мета перетворити всіх громадян у власників і створити масовий середній клас на практиці обернулась зосередженням державної власності у окремі групи і відторгнен-ням від реального державного майна основної маси населення. Реальні результати прива-тизації значилися в масовому (у кількісному відношенні) перерозподілі державного майна та закріпленням права приватної власності в обмежені терміни. Найбільш масовим цей процес був у 1992-1994 рр. В результаті приватизації змінилась структура власності.
4.Форсування розвитку фондового ринку. До змін в структурі власності не зво-дяться результати приватизації по українській моделі. Оскільки основна маса середніх і великих підприємств директивно приватизувались у вигляді перетворення державних під-приємств у відкриті акціонерні товариства, сам процес приватизації виявився сильним фа-ктором розвитку фондового ринку.
Початковий розподіл акцій здійснювався наступним чином. За першим варіантом пільг для трудових колективів дозволялось придбання по витратному підписанні: 25% привілейованих акцій, 10% звичайних акцій і 5% акцій складав опціон для керівництва підприємства. По другому варіанті пільг - 51% голосуючих акцій для члена трудового ко-лективу. По третьому варіанті – 20% для ініціативної групи, яка бере на себе відповідаль-ність за приватизацію збиткового підприємства, і 20% для трудового колективу. Решта пакетів акцій, що належали державі, продавались на фондовому ринку.