“Різноманітність форм власності в змішаній економіці”

В першій групі відносини власності в їх вихідному вигляді уже склались, об’єкт власності існує, так що проблема відносин полягає в регулюванні спільного використання об’єкта розподіл власницьких функцій.

В другій групі річ іде про присвоєння нового об’єкта власності, його розділення між претендентами, що в принципі представляє більш складну і гостру проблему.

В той же час і проблема пере розподіл уже існуючої власності, її передача із одних рук в інші здатна загострюватись в періоди революційних перетворень. Так, в українській економіці в процесі її реформування у весь зріст стала проблема перетворення складених форм власності, переходу від одних форм до інших, роздержавлення, приватизації. При цьому виникають самі різноманітні та несподівані претенденти на власність.

1.3. Права власності.

Право власності закріплює, фіксує і регулює відносини людей до речей, і в цьому розумінні воно завжди похідне від економічних відносин власності. Але в той же час воно виступає і передумовою економічного присвоєння, так як закріплене право власності на будь-які блага відкриває шлях до економічної форми нарощування власності, багатства. Майнове або речове право може бути виключним, абсолютним і відносним та відповідно виражатися у відношеннях розпорядження, володіння та користування.

Необхідність спеціального вивчення прав власності в економічній теорії поясню-ється, по-перше, тим, що в реальності багато юридичних процесів у відновному процесі переходять в економічні та навпаки. По-друге, існують не тільки юридичні, але й економі-чні права власності.

В рамках правової науки розвинулись два основних направлення, які вивчають пра-ва власності, - континентальне і англо-саксонське.Континентальна традиція абсолютузує концентрацію прав власності на об’єкти присвоєння в одного володаря. Її класичним втіленням являється Кодекс Наполеона. В рамках цієї традиції приватна власність проголошувалась не тільки “священною і недото-рканою”, але і “єдиною і неподільною”. Розосередження прав власності на одні і ті ж об’єкти серед декількох осіб в рамках цієї традиції розглядається як феодальні пережитки і як ерозія приватної власності. Будучи критично направленим проти феодальних тради-цій, континентальне право ідеально відповідало дрібнотоварному і ранньокапіталістично-му виробництву, де одна людина могла виробити, обміняти, присвоїти дохід. При виник-ненні більш складних форм капіталістичного виробництва, в принципі “єдиності і неподі-льності” приватної власності не містилось утворення акціонерних товариств, транснаціо-нальних компаній, партнерств, кооперативів і інших складних форм організації підприєм-ництва. Сучасне індустріальне і постіндустріальне товариство має нужду в більш розвину-тій системі прав власності.

Своєрідною реакцією на цю потребу явилось виникнення англо-саксонської тра-диції в описанні прав власності. Розщеплення власності на повноваження осіб в англо-саксонській традиції розглядалось не як ерозія приватної власності, а як нормальний фун-кціональний стан економіки, яка переслідує мету вилучення максимальної вигоди і благ та ресурсів. В рамках цієї концепції впевнено доказувалось незобов’язання і навіть неефек-тивність прагнення у всіх економічних рішеннях до абсолютної приватної власності та зосередження в одній особі максимуму прав власності.

Англо-саксонська правова концепція виявила вплив на економічну науку і послу-жила основою формування теорії прав власності. Її суть є в тому, що в економіці немає абсолютних прав власності. Кожне економічне рішення повинне опитатися на той певний набір прав власності або “пучок правосилля”, який достатній та необхідний для найбільш вигідної реалізації економічного рішення. Стрімкість кожен раз до придбання абсолютних прав власності може призвести до зайвих витрат з обслуговування прав власності, що веде до зниження ефективності економічних рішень.

2. Форми власності.

2.1. Історичні форми власності.

Форми власності можуть бути розглянуті в вертикально-історичному і горизонта-льно-структурному розрізах.