“Різноманітність форм власності в змішаній економіці”

Слід відзначити, що акції приватизованих підприємств і утворений ними фондовий ринок істотно відрізняються від їх класичних аналогів. Особливість є в тому, що якщо класичні (звичайні) акції являються породженням реального інвестиційного процесу і об-міну акцій на реальні активи, то акції, які ввійшли у фондовий ринок, беруть своє похо-дження із обміну на фіктивні активи у вигляді ваучерів і за ними не було реального інвес-тиційного процесу. Вказані обставини істотно впливають на формування фондового ринку і рух акціонерного капіталу. Курсова поведінка акцій підприємства, акціонованих в по-рядку приватизації, не відображало реальні інвестиційні процеси чи економічну ефектив-ність наданих ними підприємств. На курсову поведінку акцій названого типу впливали інші, не зовсім звичні для фондового ринку фактори: прагнення до перерозподілу еконо-мічної влади через формування контрольних пакетів акцій. Підтвердженням тому служили факти росту курсу акцій (в реальному вимірі) при спаді виробництва на підприємствах. Проте, сегмент фондового ринку, породжений акціями підприємств, які приватизувались, став важливим каталізатором ринкових перетворень особливого типу. Стрімкий розвиток ринку фіктивного капіталу супроводжувався таким же стрімким звуженням і деіндустріа-лізацією реального сектору, спад в якому до 1997 р. перевищив 50% від рівня 1990 р.

Якщо розглядати приватизацію в динаміці, то можна виділити наступні основні етапи.5.Доваучерна приватизація. Вона проводилась в основному в формі викупу оре-ндованого майна й охвачувала в основному сферу соціальної інфраструктури: торгівля, побутове обслуговування, громадське харчування, готельне господарство і т. п.

6.Ваучерний (чековий) етап приватизації. Його основним змістом стало пере-творення державних підприємств у акціонерні товариства відкритого типу і продаж, як правило, малих підприємств по конкурсу і на аукціоні. Від 50 до 80 відсотків вартості па-кетів акцій і викупленого майна оплачувалось приватизаційними чеками.

7.Післячековий (грошовий) етап приватизації. Його основним змістом був про-даж самих підприємств (з аукціону і по конкурсу), так і акцій акціонованих в порядку приватизації підприємств за гроші. На цей етап покладались не оправдані поки що надії на появу “стратегічних” інвесторів.

8.Заставні аукціони. Держава, з метою покриття дефіциту державного бюджету, віддає в заставу під кредити комерційних банків пакети акцій найбільших підприємств, акціонованих в процесі приватизації. Вважати заставні аукціони формою приватизації слід тому, що держава, віддаючи під заставу пакети акцій, не планує на їх повернення і не резервує кошти на повернення кредитів.

Вище зазначалось, що приватизація являється особливою, але не єдиною формою перетворення власності. Можливо перерозподіл прав власності без перерозподілу еконо-мічної влади. Саму приватизацію можна проводити радикально, підпорядковуючись рі-шенню політичних цілей, або еволюційно, підпорядковуючись цілям економічної ефекти-вності. В перехідній економіці України намітились тенденції зворотних перетворень вла-сності із приватної в державну, кооперативну, муніципальну. Прикладами можуть бути численні факти повернення приватизованого житла в муніципальну власність; об’єднання паїв акціонованих сільськогосподарських підприємств; придбання муніципальними орга-нами влади контрольного пакету акцій приватизованих підприємств з метою підйому ви-робництва і ін.

В останні роки в результаті здійснення широкого комплексу мір по роздержав-ленню і приватизації в Україні стались значні зміни у відношеннях власності і організа-ційно-правових формах комерційної діяльності. Дану ситуацію характеризують:

•різноманітність форм власності;

•перетворення приватної власності в одну із основних форм власності в україн-ській економіці;

•подолання монополії державної власності практично у всіх сферах народного господарства;

•становлення нових форм господарювання, адекватних змінам у відносинах власності;

•утвердження нових форм організації економічної діяльності (акціонерні това-риства, товариства, фермерські господарства, благодійні та інші громадські фон-ди і т.п.);

•формування інфраструктури ринку і механізмів, які обслуговують нові форми власності.