Серед моря пiсень (за оповiданням Степана Васильченка "Дитинство Шевченка")
Герої твору Жуля Верна — мандрiвнi вченi, винахiдники, дослiдни ки — завжди розумнi, вольовi, шляхетнi люди. Вони не знають, що таке вагання, суперечностi, сумнiви. Обравши цiль, вони йдуть до неї, долаючи всi труднощi й небезпеки.
Герой роману "Дiти капiтана Гранта" безкорисливий лорд Гленарван разом iз своїми вiрними супутниками вiдправляється на пошуки нескореного шотландця Гранта, який мрiяв про заснування на далеких островах колонiї вiльних людей. Члени експедицiї — однодумцi Гранта, тому назва роману — символiчна.
Смiливцям, що вiрять в успiх своєї справи, пiдкоряються будь-якi труднощi. Вони визволяють один одного з бiди. Сильний приходить на допомогу слабкому. Дружба змiцнюється суворими випробуваннями. Злодiї й негiдники будуть покаранi, справедливiсть переможе, мрiя здiйсниться. Цим пафосом пройнятий роман вiд першого до останнього рядка. Образи головних героїв вилiпленi так рельєфно, що запам'ято вуються на все життя.Хто не знає неуважного дивака — вченого Жака Паганеля? Фанатик науки, "ходяча енциклопедiя", вiн завжди поєднує серйознi роздуми iз дотепними жартами i смiшними вчинками. Йому притаманне нездоланне почуття гумору. Разом з тим вiн приваблює смiливiстю, добротою, справедливiстю.
Пiдбадьорюючи своїх супутникiв Паганель не припиняє шуткувати навiть пiд час рiшучих випробувань на межi життя i смертi.
Поруч iз ним — шотландський патрiот лорд Гленарван робить усе можливе i неможливе, щоб розшукати невидимий слiд свого вiльнолюбного спiввiтчизника капiтана Гаррi Гранта.
Сильним i мужнiм характером, який розкривається у дiї, загарто вується у суворих випробуваннях, надiленi юнi герої Жуля Верна. Один з них — Роберт Грант. Для гiдного сина вiдважного шотландця цiлком природним є душевний порив — накликати на себе переслiдування зграї вовкiв, щоб врятувати вiд загибелi своїх друзiв.
Романи Жюля Верна служили справi цивiлiзацiї й поступу в усьому свiтi. На його творах виховувались поколiння юних читачiв. Окрилена наукою фантазiя будила їхнiй розум для майбутньої дiяльностi. Вченi, винахiдники, мандрiвники з вдячнiстю згадують, що юнацьке захоплення романами Жуля Верна допомогло їм знайти своє покликання, а iнодi давало поштовх до вiдкриття.
Вiдтворення просвiтницького iдеалу людини в романi Данiеля Дефо "Життя i незвичайнi та дивовижнi пригоди мореплавця Робiнзона Крузо"
Коли у побутi згадують iм'я Робiнзона, то найчастiше мають на увазi людину на безлюдному островi чи, у непрямому значеннi, самотню людину, вiдрiзану вiд усього свiту. У такий спосiб зазначають ситуацiю, де визначаючи її особливостi, можна видiлити романтику, пос-тiйно вiдчутну поезiю обставин.
Ця сувора поезiя збуджує особливе почуття причетностi до всього, що робить Робiнзон. Спочатку вiн з метою самозбереження, а потiм i самоствердження перетворює острiв Вiдчаю на острiв Надiї. Робiнзон зосереджує всi духовнi та фiзичнi сили на подоланнi несприятливих обставин. Вiн дiє у надзвичайних умовах, i в той же час кожнiй людинi цi умови здаються чимось знайомими.
Ситуацiя вимагає вiд Робiнзона повної зосередженостi всiх його духовних i фiзичних сил, натхнення думок i дiянь, тверезого погляду, точного розрахунку, швидкостi мислення й кмiтливостi. Переживан ням героя є чужими в'ялiсть, аморфнiсть, невизначенiсть. Навпаки його почуття насиченi живою силою i гостротою. Кожна мить для нього — сповнена сенсу реальнiсть.
Лишившись самотнiм на безлюдному островi, герой Дефо у тяжкому душевному станi впадає у вiдчай, тремтить вiд страху. Але, якi б
тяжкi почуття вiн не вiдчував, вiн не втрачає душевної рiвноваги i здатностi до активної цiлеспрямованої дiяльностi.
Було щось у характерi Робiнзона, що дозволило йому гiдно витримати почуття самотностi та не втратити потребу спiлкуватися з людьми. У характерi героя Дефо вiдбився досвiд трудового люду i концепцiя людини, притаманна демократичному свiтогляду епохи Просвiтницт ва. "Якi б тяжкi не були мої роздуми, розум мiй починав помалу брати верх над вiдчаєм", — оповiдає про себе Робiнзон. Почуття дiйсностi, твереза оцiнка обставин, усвiдомлення того, що якщо людина пережила катастрофу, то вона мусить жити i шукати достойний вихiд iз будь-якого тяжкого становища. Коли Робiнзон веде записи в журналi, пiдраховуючи позитивнi й негативнi сторони ситуацiї, що склалася в логiцi його мислення не можна не вiдзначити тверезого розрахунку, холодного спокою.