Серед моря пiсень (за оповiданням Степана Васильченка "Дитинство Шевченка")

Подiї, пов'язанi з будiвництвом собору, i стан його у ХХ ст. зобразив письменник П. Загребельний у романi "Диво". Образ української святинi вiдтворено на стогривневiй купюрi сучасних українських грошей.

Крамниця "Усе для щастя"

Зайшла я одного разу до крамницi "Усе для щастя". З подивом розглядала усiлякi товари, що тiснилися на її полицях, i нарештi, вибрала собi аж чотири речi. Зараз я розповiм вам про них.

Перша рiч — це "Елiксир здоров'я, любовi i щастя". Той, хто вип'є хоч ковток цього елiксиру, завжди буде здоровим, любитиме людей i житиме мирно та щасливо! Менi сподобалось те, що цей елiксир нiколи не закiнчу вався, i чим бiльше людей вип'є його, тим бiльше наповнюється пляшечка з елiксиром. А ще сподобалась сама пляшечка — кришталева, з рiзними вiзерунками, невелика, квадратна, з круглою кришталевою кришечкою. Крiзь її прозорi стiнки яскраво зеленiв елiксир. Я дам ковтнути його всiм своїм рiдним, щоб нiхто з них нiколи не хворiв, не помирав i щоб ми жили дружно i щасливо. А ще я напою цим елiксиром своїх однокласникiв, щоб ми не пропускали занять через хворобу i нiколи не сварилися мiж собою.

А ще я вибрала в крамницi пiч, звичайну на вигляд пiч, таку, яка є на кожнiй кухнi. Але це була чарiвна пiч, що сама пекла печиво, пирiжки, тiстечка i торти.

Навiть продуктiв для неї не потрiбно, варто лише попросити спекти наприклад, улюблене тiстечко, i за п'ять хвилин усе готове.

Третьою була золота скринька. Вона невеличка — розмiром з мою долоню, але важкенька. Сама скринька довгаста, кришка на нiй напiвкругла, вирiзьблена, з фiгурною ручкою. На переднiй стiнцi замок i маленький золотий ключик до нього. Яку б рiч не попросив, i якою б великою не була рiч, вiдкривши скриньку, отримаєш її. Але просити треба лише потрiбнi речi. Жадiбним скринька нiчого не дарує i навiть не вiдчиняється для них.

Потiм я вибрала крейду — бiлу шкiльну крейдочку, довгу i гладеньку, тонко застругану на кiнцi, як олiвець. Ця крейда пише грамотно, не припускається жодної помилки. З такою "розумною" крейдою не страш

но виходити до дошки, з нею не дiстанеш низької оцiнки i не осоромиш ся перед учителем i класом. А ще — ця крейда нiколи не списується.

Мабуть людина i без такої крамницi може почувати себе щасливою чи нещасною. Це залежить вiд ставлення до життя. Та нам усiм хочеться чогось чарiвного. Тому я й придбала цi речi.

Твiр з народознавства. Українська писанка

Знаменитi в усьому свiтi українськi писанки беруть свiй початок вiд прадавнiх вiрувань нашого народу.

Найперше яйце — за легендою — мало всерединi не жовток з бiлком, а зародок цiлого свiту. Розмальованi яйцi — писанки — присвячувалися сонцевi й веснi, а розписували їх напередоднi свята Весни. З тiєї хвилини, коли на яйце наносився орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало святою писанкою. Бо ж були цi орнаменти не простими малюнками, а таємничими знаками, пов'язаними з магiчними обрядами.

Сьогоднi ми вже розучилися "читати" писанки, i навiть не здогадуємось, про що нам може розповiсти той чи iнший малюнок. А писанки були вiрними помiчниками й захисниками наших пращурiв, символом добра, сонця i весни.

З прийняттям християнства писанки стали символом Великодня — свята воскресiння Iсуса Христа. Пiсля того, як писанки разом iз великодньою паскою освятять у церквi, їх дарують родичам, знайомим i друзям iз словами: "Христос воскрес!". У вiдповiдь кажуть: "Воiстину воскрес!" i щиро дякують.

Дарувати писанку — означає бажати щастя, здоров'я, добра.Твiр-опис за картиною Катерини Бiлокур "Напровеснi"

Чарiвна природа рiдного села, розмай дерев, квiтiв, зеленого руна трав стали для Катерини Бiлокур академiєю мистецтв. Вона у природи навчалася поєднувати кольори та їхнi вiдтiнки, передавати на полотнi свiтло-тiньовi переходи.