Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії

Релігійна і наукова картини світу також відрізняються між собою. В релігії, так само як і в науці, існують різні теорії і пояснення виникнення світу. В релігійних колах така велика кількість думок пояснюється існуванням великої кількості релігій, конфесій і напрямків. Але все ж таки існують спільні риси, характерні для всіх релігій, які характеризують релігійну картину світу.

Перш за все, спільною рисою є твердження про творення світу Богом "з нічого". У всіх релігіях присутній факт творення. І хоча кожна релігія по своєму трактує це явище, все ж таки створення світу є провідною ідеєю кожної релігії. При чому творення не обмежується лише творенням світу, сюди входить створення всього існуючого на землі ( людини , тварин, рослин і т.д.). Це логічно випливає з того, що Бог є творцем. Але творець – означає не лише одноразове створення чогось, а постійне творення, оновлення створеного. Так Бог, створивши світ, людину, постійно творить (але вже через саму людину). Деякі релігійні люди говорять, що прогрес є ні що інше, як акт діяльності Бога.

По-друге, спільним для всіх релігій є віра в ідеальний світ (пантеон богів, янголи, біси тощо). Ставлення до цього світу в кожній релігії є неоднозначним, але поклоніння і обожнення ідеального світу є обов’язковим фактично в кожній релігії.

Саме тут логічно було б перейти до обговорення власне картин світу, порівняння релігійної картини світу з науковою. Так склалося історично, що на теренах нашої держави традиційною релігією є християнство; крім того, християнство сповідують більшість найрозвинутіших (в науковому розумінні) країн світу. Тому на мою думку важливо розглянути саме християнську картину світу і порівняти її з картиною світу науковою.

У рамках перших двох напрямків у трактуванні біблійної картини виникнення світу, представники яких у тому чи іншому ступені вважають її такою, що відбиває реальність, даються найрізноманітніші тлумачення "днів" творіння.

А. Хайярд пропонує наступну класифікацію сучасних богословських інтерпретацій біблійних "днів" творіння Богом світу.

1)Буквальні дні творіння.

2)Буквальні дні ре-творіння.

3)"Дні", розглянуті як геологічні епохи.

4)Переривчасті дні творіння, тобто біблійна 24-годинна доба - дні, коли Бог починав нові фази своєї творчої діяльності, розділені тривалими періодами реалізації того, що було розпочате в ці дні

5)Біблійні "дні" - дні не творення, а божого одкровення. Вони позначають час, коли бог відкривав Мойсею те, що він зробив.

Розглянемо докладніше деякі із цих концепцій. Богослови і дослідники Біблії звертають увагу на те, що навіть сама біблія обумовлює допустимість різноманітних трактувань поняття "день" і надає можливість значно розширити «вікові» рамки нашого світу.

Як відзначає, наприклад, А. Хайярд, у Біблії єврейське слово «іом» використовується, принаймні, у трьох значеннях:

"Назвав Бог світло вдень, а тьму ніччю"

"І був вечір і був ранок: день один" (Бут. 1:4,5)

"У день, коли Господь бог створив землю й небо" (Бут.2:4)

Очевидно, уважає А. Хайярд, тривалість цих днів істотно різна:

12 годин

24 години