Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії

2.Різко прискорились усі процеси, пов’язані з перебудовою соціальної структури суспільства, у більшості країн світу відбувається лібералізації в економіці та політиці.

3.Прискорення розвитку техніки і технології позитивно впливає на формування і розвиток ринкової економіки, а остання вимагає лібералізації, тобто розширення "свободи вибору" організаційних структур, різних форм власності, виробничих відносин і всього того, що є найжиттєвішим.4.Розвинуті країни світу поступово переходять до вищих технологій, які вимагають високої кваліфікації і свідомої дисципліни на робочих місцях. Суспільство повинно сьогодні довго і цілеспрямовано вчити і виховувати майбутнього оператора, який стоятиме за пультом надскладного агрегата. Сьогодні такий робітник за рівнем кваліфікації і освіченості стоїть вище інженера 19 століття. Йому треба не тільки платити хорошу заробітну плату, а й лікувати, створювати можливості його дітям отримати потрібну їм професію, а також забезпечити передачу знань, професійних навичок, культурних цінностей. І ті держави, які в процесі свого розвитку змогли добитися значних успіхів у цій справі, сьогодні вийшли на авансцену історії.

5.З наступним розвитком людської цивілізації дедалі більшу роль відіграватимуть інтегративні процеси в житті людства. На зорі антропогенезу ця інтегративність (або кооперативність, об’єднання людей) обмежувалась родом, племенем, сім’єю. А сьогодні вона починає охоплювати всю планету. Її носіями в планетарному масштабі виступають транснаціональні корпорації, а в межах європейського континенту – Європейський Союз, Рада Європи, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші міжнародні об’єднання. [17. с.28]

Можна допустити, що і в Східній Європі відбудеться щось подібне, проте сьогодні ми ще далекі від цієї інтегрованості, оскільки східноєвропейські країни сильно розділені як національними, так і релігійними ідеями.

Релігійний погляд на проблеми сьогодення де в чому збігається з науковим. І хоча кожна релігія пропонує різні шляхи подолання цих проблем, всі вони погоджуються, що сьогодні людство стоїть на межі винищення придатної для життя біосфери. Як вже було зазначено вище, представники релігійних організацій вбачають головну проблему в ціннісних орієнтаціях науковців. Однак розуміння цих орієнтацій в різних релігіях різне.

Аналізуючи християнське віровчення, можна говорити про те, що прогрес, як розвиток людської цивілізації, є нічим іншим, як діяльністю Бога. Це положення витікає з розуміння Бога як Творця. Творити – означає не лише одноразовий акт створення чогось, а постійне творення. Тобто сутність Бога Творця вимагає постійного творення. Ще одне положення, яке витікає із сутності Бога – Він не може творити негативних речей, які приносять шкоду, бо тоді б він не був Досконалим Богом та Абсолютним Світлом. Сама людина спотворює створені Богом речі. Лише людина, яка має недосконалу природу, здатна приносити шкоду собі та іншим.

Відповідно до цього, людина може використовувати природу, перетворюючи її на користь собі. Єдина умова – людина не повинна робити того, що може зашкодити їй та іншим.

Дечому інше розуміння цих проблем склалося у східних релігійних вченнях, зокрема Буддизмі, Індуїзмі, Ведизмі тощо. Виходячи з вчення східних релігій про переродження душі, можна зрозуміти їх шанобливе ставлення до природи. Згідно цьому положенню, душа після смерті істоти перероджується в новому тілі, при чому душа може переродитись не лише в людський оболонці, а й у тварині, рослині тощо. Відповідно переривання життя будь-якої істоти означає переривання її реінкарнаційного шляху. Зробивши такий вчинок, людина одночасно приносить шкоду і своїй душі, тому що весь негативний досвід людини накопичується в її судьбі (Кармі), і вона відкидається на нижчий щабель реінкарнаційного шляху. Саме тому в давній Індії люди ставали аскетами, і намагалися жити так, щоб не приносити ніякої шкоди природі.

Напевно всі погодяться, що саме при поєднанні всіх точок зору на проблематику сьогодення, їх так би мовити синтезуванні, створенні універсальної програми подолання кризових ситуацій в суспільстві та природі, можна говорити про дійсно продуктивне функціонування суспільства.

Висновки

І релігійний, і науковий світогляд – це форми духовного самовизначення людини у світі. Будучи генетично тісно пов’язані, все ж таки поступово відокремлюючись, вони розвиваються самостійно, дістаючи власні форми, методи та проблемні кола освоєння світу.