Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ВСІХ ФОРМ НЕТЕРПИМОСТІ ТА ДИСКРИМІНАЦІЇ НА ПІДСТАВІ РЕЛІГІЇ ЧИ ПЕРЕКОНАНЬ.

Стаття 1.

2. Ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує його свободу мати релігію чи переконання на свій вибір.

Стаття 5.2. Кожна дитина має право на доступ до освіти у сфері релігії або переконань у відповідності з бажанням її батьків, або, у відповідних випадках, законних опікунів, і не змушувати до навчання у сфері релігії чи переконань всупереч бажанням її батьків чи законних опікунів, при цьому керівним принципом є інтереси дитини.

Отже, як ми бачимо, в світі, на законодавчому рівні створені умови для забезпечення свободи віросповідання. Але, як би то ні було, залишається відкритим питання про втілення в життя цих законів. Як вже було сказано вище, Православні свята відзначаються на державному рівні як офіційні, в світських навчальних закладах вводиться спеціальність "теологія" тощо. [ 12. с. 104-109]

Глобальні проблеми сьогодення крізь призму науки і релігії

Взаємодія суспільства і природи на початку 21 століття дедалі більше стає проблемою, від вирішення якої залежить наше загальне майбутнє. Ми пізнаємо навколишній світ не тільки за допомогою раціонального мислення, а й чуттєвого сприйняття. Навіть сама природа розпорядилась так, що одна півкуля людського мозку відповідає за логічне мислення, а друга – за чуттєве сприйняття. Отримуючи інформацію з різноманітних каналів, сфера підсвідомого інтегрує її в цілісну картину, породжуючи при цьому й певні оцінки пізнаючого суб’єкта.

Сьогодні відбувається своєрідна комп’ютерна революція, пов’язана з широким застосуванням комп’ютерної техніки. Дана ситуація перебудовує всі інформаційні зв’язки планети. На думку деяких вчених, ми сьогодні стоїмо на порозі формування колективного, або загальнопланетарного Розуму. А це вселяє оптимізм щодо майбутнього нашого біологічного виду. Становлення колективного Розуму навряд чи обернеться злиттям суспільства і природи, бо це практично не можливо. Виникаючий колективний інтелект відкриває певний шанс людству зберегти себе у біосфері, а отже, і у Всесвіті. Та все ж таки, навіть за цих умов залишається відкритим питання про взаємодію людини з природою.[ 17. с.23-24]

Повертаючись до Тейяра де Шардена, варто розглянути його концепцію взаємодії людини і природи. Людину він розглядав в її нерозривному взаємозв’язку з природою. При цьому внутрішній світ людини породжує власне бачення навколишньої природи. Люди різні, у них різний колір шкіри, вони поклоняються різним Богам, говорять різними мовами. Але цей світ знаходиться в постійному розвитку, він ускладнюється і настане час, коли розум людини визначатиме як долю людства, так і долю природи. Для позначення феномену еволюційного шляху розвитку, тобто поступового переходу біосфери в сферу розуму, він вводить поняття ноосфери. Тейяр намагався побачити горизонти даного процесу і прийшов до уявлення про існування наджиття. Цей стан він вважав повним закінченням еволюційних процесів: у людей зникнуть будь-які відмінності – расові, економічні, релігійні; Людство зіллється в одне ціле з природою і Богом.

Цю думку дещо в іншій формі за 20 років до Тейяра висловив наш співвітчизник, акад. В.І.Вернадський. Він базує свої дослідження на іншому підході. Аналізуючи еволюцію біосфери і роль живої речовини у перетворенні верхньої оболонки Землі, особливу увагу Вернадський звертав на все зростаюче втручання людей у природні процеси, на те, що людство стає основною геологоперетворюючою силою планети. Виходячи з цього з’являється положення про ноосферу - на певному етапі розвитку цивілізації людству доведеться взяти на себе відповідальність за її подальшу еволюцію. Це необхідна передумова виживання людства на планеті. Якщо й надалі суспільний розвиток здійснюватиметься стихійно, то біосфера стане непридатною для життя. Отже, для забезпечення свого подальшого розвитку людству необхідно навчитись узгоджувати свої потреби з можливостями біосфери. Нажаль сьогодні практично неможливо зробити світовий еволюційний процес керованим, проте люди здатні зрозуміти і можливо організувати систему впливів на природні й суспільні процеси з тим, щоб забезпечити бажані тенденції розвитку або подолати можливі кризи.

Сьогодні ми можемо виділити кілька взаємопов’язаних процесів, які стосуються розвитку суспільства і природи.

1. Ми є свідками зростання могутності земної цивілізації та її здатності активно впливати на природні процеси. Тільки за остання 30-35 років людство використало стільки сировинних та енергетичних ресурсів, скільки за всю попередню історію свого існування.