філософія як форма суспільної свідомості

Гносеологія – теорія пізнання світу, способів отримання нового знання.

Антропологія – вчення про сутність людини.

Методологія – вчення про методи пізнання та перетворення дійсності.

Праксеологія – теорія результативної діяльності (предметом дослідження є можливе ефективне перетворення)

Аксіологія – вчення про цінності, їх оцінку.

Атика – вчення про те, що таке добро і зло, як людина повинна оцінювати свої вчинки.

Естетика – вчення про прекрасне.

Соціальна філософія – предмет осмислення людини і суспільства.

8 ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ФІЛОСОФІЇ:

-світоглядна;

-іносеологічна;

-методологічна;

-логічна;

-критична;

-практично-перетворювальна та ін.

Ф. сприяє розвитку самосвідомості людини, розумінню місця і ролі наукових відкриттів у системі загального розвитку людської к-ри, дає тим самим масштаб для їх оцінки та зв’язку окремих ланок знання в єдності світогляду.

9. ОСНОВНИМ ПИТАННЯМ Ф.

ЯК ОСОБЛИ-ВОЇ НАУКИ Є ПРОБЛЕМА ВІДНОШЕННЯ МИСЛЕННЯ ДО БУТТЯ, СВІДОМОСТІ ДО МА-ТЕРІЇ.

Основне питання ф. дає можливість правильно орієнтуватись в історико-філ. процесі, визначати сутність будь-якої філ.системи. Основне питання ф. підкреслює, що всі явища світу умов-но поділяєються на дві основні сфери – матеріальну і духовну. Вони утво-рюють єдність, якою характеризуєть-ся усе, що існує в світі.

Питання про рух і розвиток – це важливе питання про те, в якому стані знаходиться світ, чи розв. він і людська сутність. В залежності від вирішення питання про рух і розви-ток виникають дві протилежні кон-цепції- діалектика (вчення про розвиток) і метафізика (заперечує або спотворює розвиток).

10. ОСНОВІ ФІЛОСОФСЬКІ ШКОЛИ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ OTTO ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

Перші філософські течії та школи виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VI ст. до. н.е. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції.