філософія як форма суспільної свідомості

36. МАТЕРІАЛЬНЕ ТА ІДЕАЛЬНЕ. СВІДОМАСТЬ І МОВА.

Свідомість – це найвища, притаманна тільки людям і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямо¬ваному відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконт¬ролі поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.

Свідомість вивчають багато наук: філософія, соціологія, психо¬логія, мовознавство, педагогіка, кібернетика, інформатика. Протягом віків точаться су¬перечки щодо її сутності. Богослови розглядають свідомість як іскру божественного розуму. Ідеалісти вважають свідомість первинною щодо матерії, вона, на їхню думку, незалежна від матерії, навпаки, остання є продуктом першої. Матеріалістична філософія і психоло¬гія вважають свідомість функцією мозку і відбиттям зовнішнього світу. Незважаючи на розбіжність думок, усі філософи згодні, що свідомість – це реальність, і вона відіграє величезну роль у житті людини та суспільства в цілому.

Головними ознаками свідомості є відображення світу, відношен¬ня, цілепокладання, управління. Свідомість як відображення відтво¬рює насамперед форми людської діяльності і через них форми при¬родного буття. Специфіка свідомості як відношення полягає в її націленості на буття, на пізнання, освоєння того, що лежить поза свідомістю, на розкриття його сутності. Водночас об'єктом розгляду свідомості може бути вона сама та її носії, тобто свідомість пов'язана з самосвідомістю. Вихідним пунктом людського ставлен¬ня до світу є перетворення його відповідно до людських потреб, що набирає форми цілепокладання – створення ідеальної моделі бажа¬ного майбутнього, визначення мети і засобів, розробки програми ді¬яльності. Свідомість не зводиться повністю до мислення, поняття, пізнання і знання, вона охоплює як раціональне, так і чуттєве відо¬браження дійсності, як пізнавальне, так і емоційно-оціночне став¬лення людини до світу. Всі ці компоненти слід розглядати як еле¬менти цілісного процесу предметно-матеріального, теоретичного та духовно-практичного способів освоєння світу.Основними елементами свідомості, які перебувають у діа¬лектичному взаємозв'язку, є: усвідомлення явищ, знання, самосві¬домість, емоції, воля. Розвиток свідомості – це, насамперед збага¬чення її новими знаннями про навколишній світ і про саму людину. Пізнання речей має різний рівень, глибину проникнення в об'єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософсь¬ке, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також чуттєвий і ра¬ціональний рівні свідомості.

Генетичною передумовою виникнення свідомості є загальна вла¬стивість усіх наявних предметів і явищ як природних, так і соціаль¬них, властивість відображення.

. за формами відображення:

політична свідомість (відображає політ.ідеї,форми і методи управління державою,стосунки між класами, соц.групами, націями, державами) право (сукупність поглядів людей, що відображають їхню оцінку чинного права наявного суспільного і державного ладу, а також відповідність дій і вчинків громадян нормам права),

морально-етична свідомість (форма регуляції поведінки людей в суспільстві без примусу.Основний критерій-суспільний ідеал),

естетична свідомість (або культура-здатність відчувати і правильно оцінювати предмети мистецтва),

наука (форма відображення світу не у виді норм поведінки або права в суспільстві,а відображення світу через поняття)

релігія (форма відображенння світу,її сутність і недолік у відображенні нереальних явищ) та атеїстична свідомість (вчення яке заперечує існування Бога),

філософія (відображає світ у більш широкому діапазоні, прогнозуючи і майбутне його існування)

37. СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ. ПРОБЛЕМА ІДЕАЛЬНОГО.

В сучасній філ. літ. Більшість дослідників вказують на важливу ролі пізнавальної(когнітивної), емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості. Логічна структура пізнавальної діяльності людини складається із чуттєво-сенситивного, абстрактно-мисленого інтуїтивного рівня. На цих рівнях виникають чуттєві і понятійні образи, які становлять предметно-змістовну основу мислення. А саме мислення в процесі оперування чуттєвим змістом і логічними формами, що має на меті синтез чуттєвого і раціонального надбання нової пізнавальної інфо.. До пізнавальних здатностей людини належить також увага і пам’ять. Але у пізнавальній сфері свідомості провідна роль, безперечно належить понятійному мисленню. Саме воно забезпечує всій пізнавальній діяльності предметний усвідомлений характер.