філософія як форма суспільної свідомості
- Единство и борьба
Тождество - это равенство явления самому себе, момент устойчивости явлений. Различие - это момент изменчивости явлений. Тождество и различие диалектические хар-ки любого изменяющегося предмета. Диалектические противоположности - такие стороны, тенденции целостного
изменяющегося предмета, процесса, кот. одновременно исключает и взаимно предполагают друг друга. Диалектическое противоречие - сложное взаимоотношение м/у противоположностями. Диалектические противоречия не лежат на поверхности явлений, а связаны с глубинной сутью
предмета. Ступени развития и разрешения противоречия:
1) Тождество
2) Несущественное различие
3) Существенное различие.
4) Конфликт.
5) Неизбежное разрешение противоречий и возникновение новых противоположностей. Противоречие не сущ. как пара замкнутых противоположностей, а рассматривается в контексте различных взаимосвязей. Они присущи всем предметам и явлениям и определяют их бытие от возникновения до уничтожения. Единство противоположностей условно, временно, относительно преходяще, борьба абсолютна. Новое возникает в результате борьбы. Противоречия бывают внутренние и внешние, основные и не основные, в обществе антагонистические и неантагонистические. Антагонистические противоречия - противоречия м/у соц. группами с непримиримыми интересами.
42. СПРЯМОВАНІСТЬ РОЗВИТКУ. ЗАКОН ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ. КОРІННА ВІДМІННІСТЬ ДІАЛЕКТИЧНОГО ТА МЕТАФІЗИЧНОГО РОЗУМІННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ.Закон заперечення заперечення є одним з основних законів діалектики, який відображає поступальність, спадкоємність, а також специфічну діалектичну форму розвитку предметів і явищ об'єктивної дійсності. Схематично діалектичні заперечення можна показати так:
ТЕЗА АНТИТЕЗА
СИНТЕЗ
Теза – така форма думки (судження), в якій щось стверджуєть¬ся. Антитеза – заперечення тези і перетворення її на свою проти¬лежність. Синтез у свою чергу, заперечує антитезу, стає вихідним момен¬том наступного руху і об'єднує в собі риси двох попередніх ступе¬нів, повторюючи їх на вищому рівні. Діалектичне заперечення передбачає не тільки зв'язок, але й пе¬рехід від одного стану до іншого, що розвивається, на вищій основі.
Діалектичне заперечення виступає насамперед як заперечення, зумовлене суперечливістю самого предмета, як внутрішня немину¬чість його якісного перетворення. Все реальне має свої внутрішні суперечності, які наростають, загострюються і, зрештою, досягають такого стану, коли розвиток предмета стає неможливим без їхнього розв'язання. Процес розвитку відносин протилежностей у рамках певної суперечності має свої етапи:
1) вихідний стан об'єкта;
2) роздвоєння єдиного — розгортання протилежностей, перетво¬рення об'єкта на свою протилежність (тобто перше заперечення ви¬хідного стану);
3) розв'язання суперечності, перетворення цієї протилежності на свою протилежність (друге заперечення роздвоєного стану), що яв¬ляє собою нібито повернення до вихідного.