філософія як форма суспільної свідомості

Чільне місце в структурі суспільної свідомості посідають її фор¬ми. За допомогою форм суспільної свідомості остання стає реальним ком¬понентом суспільного буття. Основними формами суспільної свідомості є: політична і правова свідомість, мораль, мистецтво, релігія, філософія, наука. Кожну з цих форм вивчають окремі науки: юриспруденція, політо¬логія, етика, естетика і т.ін.

84. МАТЕРІАЛЬНЕ ТА ІДЕАЛЬНЕ. СВІДОМАСТЬ І МОВА.

Свідомість – це найвища, притаманна тільки людям і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямо¬ваному відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконт¬ролі поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.

Свідомість вивчають багато наук: філософія, соціологія, психо¬логія, мовознавство, педагогіка, кібернетика, інформатика. Протягом віків точаться су¬перечки щодо її сутності. Богослови розглядають свідомість як іскру божественного розуму. Ідеалісти вважають свідомість первинною щодо матерії, вона, на їхню думку, незалежна від матерії, навпаки, остання є продуктом першої. Матеріалістична філософія і психоло¬гія вважають свідомість функцією мозку і відбиттям зовнішнього світу. Незважаючи на розбіжність думок, усі філософи згодні, що свідомість – це реальність, і вона відіграє величезну роль у житті людини та суспільства в цілому.Головними ознаками свідомості є відображення світу, відношен¬ня, цілепокладання, управління. Свідомість як відображення відтво¬рює насамперед форми людської діяльності і через них форми при¬родного буття. Специфіка свідомості як відношення полягає в її націленості на буття, на пізнання, освоєння того, що лежить поза свідомістю, на розкриття його сутності. Водночас об'єктом розгляду свідомості може бути вона сама та її носії, тобто свідомість пов'язана з самосвідомістю. Вихідним пунктом людського ставлен¬ня до світу є перетворення його відповідно до людських потреб, що набирає форми цілепокладання – створення ідеальної моделі бажа¬ного майбутнього, визначення мети і засобів, розробки програми ді¬яльності. Свідомість не зводиться повністю до мислення, поняття, пізнання і знання, вона охоплює як раціональне, так і чуттєве відо¬браження дійсності, як пізнавальне, так і емоційно-оціночне став¬лення людини до світу. Всі ці компоненти слід розглядати як еле¬менти цілісного процесу предметно-матеріального, теоретичного та духовно-практичного способів освоєння світу.

Основними елементами свідомості, які перебувають у діа¬лектичному взаємозв'язку, є: усвідомлення явищ, знання, самосві¬домість, емоції, воля. Розвиток свідомості – це, насамперед збага¬чення її новими знаннями про навколишній світ і про саму людину. Пізнання речей має різний рівень, глибину проникнення в об'єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософсь¬ке, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також чуттєвий і ра¬ціональний рівні свідомості.

Генетичною передумовою виникнення свідомості є загальна вла¬стивість усіх наявних предметів і явищ як природних, так і соціаль¬них, властивість відображення.

88.ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ПОХОДЖЕННЯ КУЛЬТУРИ

1.Культура-породжене суспільством,присуще суспільству і виражаючу його якісну характеристику соц. явища,збагачуючу духовне життя людини

2.культура-це процес творчої діяльності людини направлений на пізнання навколишнього світу і самої людини у цій мірі,на отримання об’єктивної та достовірної інформації,у чому головну роль виграє наука та мистецтво.

3.Культуразакликана допомогти людині не тільки пізнати світ самого себе,але й визначити своє місце в світі,світобаченні установкию

4.Культура включає в себе сукупність досягнутих у процесі освоєння світу людиною.

5.Культура,створюючи необхідні для орієнтації людини в світі норми поведінки,забезпечує регулювання соц.відносин людей.

6.Культура виступає як могутній фактор формування людської сукупності сил,формування людини в людині;претворення його природних потреб,емоцій.В цьому завданні її гуманістичний зміст.

Культура є якісною характеристикою розвитку суспільства.