Основні напрями реалізації науково-методичної роботи в навчальних закладах
не допускати неоднозначності тлумачення запитань анкети;
багато передбачити відповідей подвійному коді (так, ні);
для складного запитання можна давати можливі варіанти відповідей (не більше 3-х);
слід враховувати, що студенти не завжди можуть оцінити професійну значущість інформації;
для дотримання педагогічного такту не рекомендується ставити прямі запитання про якість викладання;
запитання повинні сприяти виясненню ролі викладача при формуванні особистості студента.3. Анкетування на рівні ц/к, відділення вимагає великої підготовчої роботи: розробки анкет, інформування студентів і викладачів про планування анкетування, інструктажу студентів по складанню відповідей , інструктажу для тих, хто проводить анкетування.
Переважно контроль викладача методом анкетування повинен поєднуватись з іншими видами контролю. Анкетне опитування по якості викладання рекомендують проводити раз у рік.
Система навчального процесу вимагає не тільки злагодженої роботи її складових елементів, але і оптимального функціонування, тобто необхідний відповідний контроль її стану і оцінки як знань студентів, якості викладання, так і системи навчання в цілому.
Аналіз результатів контролю по вказаним методикам дозволяє достовірно і об'єктиви судити про організацію вузівського навчання і виробити шляхи покрашення управління цим процесом, оцінити ефективність системи навчання в цілому і відповідно скоректувати методичну роботу на різних рівнях.
ІІІ. Критерії оцінки якості викладання
Викладачу слово дане не для того,
щоб присипати свою думку, а щоб
пробуджувати думку інших.
В. Ключевський.
Оцінка якості навчального заняття, семінарського, практичного, лабораторного, лекції - одна із найбільш складних проблем в педагогічній науці і практиці. Успішне її вирішення залежить від наявності і правильного використання чітких якісних і кількісних критеріїв для кожного виду навчального заняття. Рекомендуються такі основні критерії оцінки якості лекції.
1. Зміст лекції: науковий рівень, відповідність новітнім досягненням науки і практики, наявність узагальнень, наукова переконливість, відображення дискусійних питань, постановка наукових проблем, відповідність змісту лекції програмі і навчальному плану, виховна роль.
2. Професійне спрямування: формування професійного світогляду студентів на лекції, розширення їх соціальних знань, виховання любові до обраної професії, тобто зв'язок викладеного матеріалу з професійними інтересами підготовки спеціаліста.
3. Методичний рівень: застосування прийомів і методів активізації пізнавальної діяльності студентів на лекції, наступність змісту лекції в матеріалі вивчених і наступних навчальних дисциплін, врахування вимог суміжних курсів.
4. Структура лекції: наявність в лекції вступу з чітким формуванням теми і постановкою мети, логічна побудова (послідовність) взаємозв'язок окремих частин лекції, виділення кожного питання плану при послідовному викладанні змісту лекції, наявність в лекції плану, списку літератури, вступ і підсумок, які дозволяють осмислити лекцію в цілому, виділити її головну ідею і завдання для самостійної роботи.