Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Опитування підприємців під час дослідження Міжнародною фінансовою корпорацією "Бізнес-середовище в Україні" засвідчило, що заставні вимоги є другим після вартості кредиту фактором, який обмежує доступ до позички [14, с.29]. Особливо загострюють цю проблему процеси структурних зрушень в економіці. Для нових підприємств/, які створюються внаслідок цих зрушень, заставні вимоги є значною перешкодою. Зважаючи на це, нагальною проблемою є розробка та впровадження механізмів розподілу ризику в зоні фінансування модернізації зовнішньоекономічного сектору української економіки.Серед механізмів зниження ризиків, пов'язаних із наданням довгострокових ресурсів, доцільно ширше використовувати у вітчизняній практиці механізми спільного кредитування. Світова практика розробила та вдосконалила традиційне консорціальне кредитування, яке уможливлює масштабні кредитні проекти, пов'язані з вкладенням значних ресурсів у реальний сектор економіки. В умовах здійснення таких проектів модернізації проектне фінансування через участь банку у проекті, доступ до управління вкладеними коштами дає змогу адекватно оцінити ризики та управляти ними. Впровадження різноманітних схем спільного фінансування дати змогу ефективніше використовувати залучені в економіку валютні ресурси. Певні зрушення у цьому напрямі відбулися у 2005 р. за ініціативи двох провідних вітчизняних банків - Укрексімбанку та Ощадбанку - щодо використання цих механізмів для полегшення доступу клієнтів до значних за обсягами кредитних ресурсів.

Необхідно зазначити, що впровадження механізмів проектного фінансування передусім можливе у межах фінансово-промислової групи (ФПГ) – система зв’язків між її учасниками є додатковим фактором зниження інвестиційних ризиків.

Так, у своїх дослідженнях провідний фахівець із проблематики розвитку вітчизняних ФПГ О.В.Плотніков зазначає, що кредитна діяльність банку в складі ФПГ дає змогу ефективніше спрямовувати його ресурси саме на інвестиційну діяльність у реальному секторі економіки [39, с.51].

Подальшого дослідження потребує проблема об’єктивної обмеженості потенціалу ФПГ саме у вирішенні проблем структурних зрушень у зовнішньоекономічному секторі вітчизняної економіки, де вже склалася усталена спеціалізація, й інтереси українських ФПГ пов’язані саме з нею. Необхідно зважити і на недостатню фінансову потужність ФПГ з огляду на потреби фінансового забезпечення процесу створення нових порівняльних переваг вітчизняної економіки у міжнародному розподілі праці. Щоб подолати ці обмеження потрібно сформувати такі фінансові інститути, які б поєднали капітали і приватного бізнесу, і державні, створили потужні фінансові потоки, спрямовані на обслуговування капіталомістких проектів у сфері передусім “нової економіки”, а також сформувати інфраструктуру для її розвитку.

Розглянуті тенденції банківського фінансування у валюті дають змогу дійти висновку щодо позитивної динаміки його обсягів, що певною мірою пов’язано з процесами внутрішнього відпливу капіталу та особливостей структурних характеристик, зокрема поступового збільшення фінансування реального сектору економіки у валюті. Завдання щодо регулювання банківської діяльності полягають у створенні макроекономічних передумов і стимулів на макрорівні для забезпечення ресурсозабезпеченості інвестиційних проектів в економіці за рахунок банківського фінансування.

Для зменшення ризиків за укладеним зовнішньоекономічними контрактами банки здійснюють ряд дій і в першу чергу перевіряють потенційного партнера з точки зору ефективності його функціонування. Щоб захистити експортерів та імпортерів від ризиків пов'язаних з міжнародними операціями доцільно скористатися послугами страхових компаній які пропонують їм комплексне страхування зовнішньоекономічної діяльності.

Метою страхування кредитування при здійсненні експортних операцій є захист установ що фінансують вітчизняні підприємства від можливих втрат під час виконання експортних контрактів. Головним, що стоїть на перешкоді експортного потенціалу України - це відсутність ефективної системи підтримки експорту, страхування і фінансування експортних операцій. Тому український виробник не має доступу до ринку обігового капіталу і відповідних гарантій для участі у вигідних для українських підприємств проектах за кордоном. При цьому важливою є роль кредиту у зовнішньоторговельних угодах. Більших фінансово-кредитних установ у світі використовують такі спеціалізовані кредитні програми для фінансування експорту:

1короткотермінові кредитні програми спрямовані на фінансування потреб експортерів на ранній стадії виробничого циклу;

2цільових кредитів, що передбачають пільгову фінансову підтримку для експортно-орієнтованих підприємств окремих галузей;

3кредитні лінії для зовнішньоторговельних компаній -