Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

6кредитного ліміту на корпоративну пластикову банківську картку.

РОЗДІЛ З

ПРОБЛЕМИ КРЕДИТУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТА ШЛЯХИ ЙОГО

ВДОСКОНАЛЕННЯ

3.1. Проблеми міжнародного кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств в УкраїніЗавдання, які постають перед вітчизняною економікою в умовах сучасних глобальних технологічних та інституційних змін, спонукають до вирішення проблем перерозподілу валютних ресурсів, залучених в економіку, переорієнтації фінансових потоків на потреби формування інвестиційної моделі розвитку національної економіки та її зовнішньоекономічного сектору. На необхідності використання потенціалу перерозподільчих механізмів наголошується в останні роки у низці досліджень вітчизняних економістів. Так, зокрема, І.В. Крючкова зазначає, що для "формування інвестиційної моделі розвитку в умовах недостатнього масштабу надходження ПИ необхідно забезпечити зміну рівня нагромадження основного капіталу за рахунок ендогенних структурних чинників... Це означає, що економічна політика...при визначенні пропорцій розподілу доходів між інституціональними секторами економіки має враховувати нагальні потреби забезпечення випереджальної інвестиційної динаміки відносно ВВП... з тим, щоб сприяти системному технологічному переозброєнню виробництва і створенню базових умов для подальшого стабільного розвитку" [33, с.134].

Проблеми модернізації зовнішньоекономічного сектору є нагальними і потребують максимальної концентрації ресурсів на ключових напрямках. З огляду на це доцільно розробиш механізм, який би поєднував адміністративні та ринкові важелі. Зважаючи на провідні позиції банківських установ у структурі національної фінансової системи на сучасному етапі її формування, саме їх кредитна діяльність може опосередковувати зазначені процеси.

Вирішення проблеми ефективнішого забезпечення банками процесів структурної трансформації зовнішньоекономічного сектору вітчизняної економіки передбачає макроекономічні та мікроекономічні аспекти створення передумов для зниження ризиків інвестування.

Значний потенціал у цьому напрямі - вдосконалення механізмів регулювання Національним банком процесів перерозподілу ресурсів комерційними банками. Вітчизняні фахівці, які працюють над проблемами банківської діяльності, наголошують на необхідності запровадження диференційованих підходів до вимог, які висуваються до банків щодо нормативів кредитного ризику, встановлення диференційованих критеріальних значень окремих економічних нормативів для тих інвестиційних ресурсів, які спрямовуються у реальний сектор економіки [54, с.45]. Такі підходи можна застосувати при кредитуванні у валюті, проте його потенціал обмежується додатковими ризиками, які виникають у цій сфері, що потребує узгодженої розробки валютної та інвестиційної політики.

Використання позичок в іноземній валюті пов'язане для позичальників із ризиками високих трансакційних витрат, які загрожують звести нанівець цінові переваги цих кредитів та втратами внаслідок валютного ризику. Отже, зменшити вплив ефекту внутрішнього відпливу капіталу на формування валютної структури кредитного портфелю можна шляхом стабілізації валютного курсу та зниження інфляційних очікувань суб'єктів економіки.

Певний потенціал щодо поліпшення процесу формування інвестиційних ресурсів мають також адміністративні обмеження, спрямовані на оптимізацію умов кредиту, передусім вартості запозичення за рахунок обмеження рівня банківської маржі.

Мікроекономічні аспекти пов'язані зі зниженням ризиків банків та диференціацію механізмів надання кредитних ресурсів інвестиційного призначення. Проблема ефективності управління банківськими ресурсами потребує стандартизації методики прийняття інвестиційних рішень, що дасть значний потенціал.

Значний потенціал має також впровадження фінансових інновацій, нових банківських продуктів. Фінансування інвестицій - це складний процес: у цій сфері діяльності банків необхідно застосовувати такі механізми кредитування, які дають змогу мінімізувати ризики. Традиційні методи кредитування, активно використовувані у вітчизняній банківський практиці, передбачають застосування різноманітних видів застав із метою мінімізації ризиків. Вітчизняні фахівці зауважують, що заставні вимоги становлять своєрідне гальмо збільшення попиту на кредитні ресурси банку [54, с.45].