Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

•кругообігом засобів у світовому господарстві;

•особливостями міжнародного виробництва і реалізації;

•розходженнями в обсязі і термінах міжнародних угод.

Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, банки,

міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни, кредиторами і позичальниками - представники різних країн. Залежно від суб'єктів міжнародних кредитних відносин виділяють: кредит між підприємствами (фірмами) різних країн; банківський кредит у міжнародній торгівлі; міждержавні (урядові) кредити; кредити міжнародних і валютно-фінансових організацій.

За формою міжнародні кредити можна полити на фінансові і комерційні.

Фінансовий кредит - це грошовий кредит, наданий банками на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості.

Комерційний кредит - це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.

Основними видами комерційного кредиту є:

- фірмовий кредит;

- вексельний кредит;

- обліковий кредит;

- кредит за відкритим рахунком;

- овердрафт;

- акцептний кредит;

- факторинг;

- форфейтування;

- лізинг.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНОГО

КРЕДИТУВАННЯ ПРИ ОБСЛУГОВУВАННІ БАНКАМИ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Методика кредитного аналізу підприємства-позичальника. Визначення ціни кредитуСпецифічною особливістю динаміки кредитування банками в іноземній валюті є її нестійкість через залежність від фактора інфляційних очікувань суб'єктів економіки, що є прямим наслідком дії ефекту внутрішнього відпливу капіталу. Це явище характерне для країн з недостатньо розвинутими фінансовими системами, висуває певні вимоги щодо завдань їх грошово-кредитної політики. В умовах нестабільності національних грошей кредити в іноземній валюті використовують як засіб страхування ризиків і кредитори, і позичальники Кредитори надають перевагу кредитуванню в іноземній валюті для страхування інфляційних ризиків, а позичальники в умовах коли ціни гривневих ресурсів містять компоненту, пов'язану з високими інфляційними очікуваннями кредитора, надають перевагу валютним кредитам з метою зниження вартості запозичення. Такі тенденції з точки зору ефективності використання валютних ресурсів у національній економіці свідчать, швидше, про недостатню ефективність їх використання.