Загартовування організму. Психічна саморегуляція

Неадекватна самооцінка можлива в полярно протилежних напрямках: у переоцінці і перевищенні своїх можливостей, що призводить, як правило, до досягнення мети і негативних емоцій, і навпаки - невіра в свої можливості - до самознищення, до так званої "закомплексованості" із тими ж наслідками шкідливого впливу на здоров'я.На основі адекватної оцінки повинна формуватися й адек¬ватна психологічна установка на досягнення реальних доступ¬них цілей і як результат - формування позитивних емоцій, які сприяють зміцненню здоров'я.

Такою ланкою цього ланцюжка психологічних і валеологічних чинників є вибір інтересів, професії, видів діяльності, яка відповідає можливостям, нахилам та інтересам, те, що нази¬вається - знайти себе, своє амплуа, своє місце в житті. Весь комплекс цих чинників, побудований на адекватній самооцінці, є головним компонентом психогігієни.

У реальному житті дія цих чинників дуже багатогранна. Ця дія стосується і рівня освіти, і ділової кар'єри, і професії, і претензій на партнера в дружбі та любові, і матеріальних за-питів, стилю життя та всіх інших сфер життя людини.

У біологічній і соціальній сферах життя людини потреба, як відомо, є ініціюючою ланкою її діяльності. Але підступність цього явища полягає в тому, що вона, ця потреба, безмежна, як обрій, - чим ближче до неї підходиш, тим далі вона відсувається й усе більше стає міражем. Потреби, за принципом позитивно¬го зворотного зв'язку, чим більше задовольняються, тим більше вони наростають і розширюються. Незадоволені ж потреби - це негативні емоції, що спричиняють дистреси. Тому принцип по¬вного задоволення потреб нереальний і неможливий, хоча до нього багато хто прагне.

Здоровий, розумний, самосвідомий і саморегульований спосіб життя можливий, але не стільки на шляху максималь¬ного задоволення потреб, скільки на шляху самообмеження їхньої кількості, якості і рівня (раціональний аскетизм), тобто координація потреб і можливостей - це принцип співвідношен¬ня функціональної напруги для досягнення адекватної мети і позитивних емоцій, які виникають і пов'язані із задоволенням потреб. У цьому ж напрямку слід розцінювати і вплив на здо¬ров'я.

Вирішення цих проблем, розуміння необхідності беззупинного гармонійного вдосконалення відповідає динамічному ха¬рактеру всіх сторін життя. Життя людини завжди супрово¬джується певними реакціями на події, що відбуваються, вик¬ликаючи певні емоції.

Емоції - одна з найважливіших сторін психічних процесів, які характеризують переживання людиною дійсності, ставлен¬ня її до навколишнього світу і до самої себе. Вони мають велике значення в регулюванні психічних та соматичних процесів. Треба сказати, що емоції і почуття людини є дужетонким інди¬катором, мотиватором поведінки, який вказує на ступінь ко¬рисності події для життєдіяльності чи для взаємовідносин осо¬би і суспільства.

Медична сестра повинна розуміти, що різноманітні форми ставлення людини до сприйнятого розміщуються між полюса¬ми приємного і неприємного, тому без емоцій неможлива вища нервова діяльність. За рівнем емоційної діяльності виявляють¬ся особливості особистості в цілому, її вищі потреби. Фізіологі¬чна роль емоцій у життєдіяльності організму дуже велика. Вони беруть участь у підготов: ,І організму до тієї чи іншої діяльності.

Первинні емоційні реакції збуджують діяльність підшкірних судинно-вегетативних і ендокринних центрів. Тому медична сестра повинна знати, що при виражених емоційних станах людина блідне, червоніє, виникає тахікардія або брадикардія,

гіпотонія або гіпертонія, гіпотонус або гіпертонус м'язів, змінюєть¬ся діяльність потових, слізних, сальних та інших залоз. У пе¬реляканої людини розширюються очні щілини і зіниці, підви¬щується артеріальний тиск. Під час хвилювання відбуваються ті чи інші судинно-вегетативні та ендокринні зміни. Медичним працівникам завжди треба пам'ятати, що при неврозах, які вик¬ликаються надто сильними переживаннями в основному нега¬тивного характеру, мають місце різноманітні захворювання.

Г. Сельє вважає, що в момент дії будь-якого подразника в організмі відбуваються глибокі зміни його біологічного тонусу, тобто виникає реакція стресу. Основними етапами стресу є:

> стадія тривоги (зниження артеріального тиску і темпе¬ратури, підвищення кровонаповнення капілярів, функціональні розлади шлунково-кишкового тракту і т.д.);