Загартовування організму. Психічна саморегуляція

Шкідливі звички:

- куріння;

- зловживання алкоголем;

- наркоманія;

- токсикоманія.

Вміння керувати звичками входить до сфери можливос¬тей психічної саморегуляції.

Вона базується на дотриманні таких основних правил:

1) формування у свідомості людини вміння діяти в чітко окреслених рамках;

2) створення сприятливих умов для формування корисних звичок;

3) закріплення корисних звичок шляхом їх систематично¬го повторення (тренування).

Психічна саморегуляція ґрунтується на формуванні став¬лення людини до життя, усвідомленні його змісту і мети. Ефек¬тивність саморегуляції залежить від таких основних мотива¬ційних факторів психічної індивідуальності і світосприймання людини:

1) уміння відрізнити головне від другорядного;

2) спроможність зберегти врівноваженість і нервову стри¬маність в екстремальних ситуаціях;

3) уміння активно впливати на прояви і перебіг подій на¬вколишнього життя;

4) вміння оцінити явища або події з різних позицій І точок

5) фізична і психічна готовність до неочікуваного, зокрема, екстремального перебігу подій;

6) реальне й адекватне сприйняття дійсності;

7) прагнення шукати найоптимальніші форми і методи життєдіяльності організму;

8) вміння оцінити розвиток явищ і подій у їх перспективі;

9) вміння проявляти стриманість і поблажливість у сприй¬нятті чужих думок, міркувань і емоцій;

10) вміння критично аналізувати події і відзначати їх по¬зитивні результати.Здатність людини ефективно втілити у сутність власно¬го життя ці принципові основи і вимоги психічної саморегу¬ляції є важливою запорукою збереження свого психічного і фізичного здоров'я, забезпечення гармонійних зв'язків з навко¬лишнім природним і людським оточенням.

З метою виховання й утвердження в особистості позитив¬них психічних властивостей використовують різні форми пси¬хічної саморегуляції. Одна із найефективніших серед них - са¬мовиховання.

Самовиховання - це система дій особистості, спрямована на досягнення відповідності власної поведінки загальноприйня¬тим орієнтирам, вимогам і нормам фізичного і духовного життя людського оточення. Самовиховання є важливою формою само¬контролю над власними вчинками, діями, поведінкою з метою їх критичної оцінки, закріплення позитивної і усунення нега¬тивної сторони. При визначенні конкретних завдань самовихо-вання дуже важливо орієнтуватися не лише на самооцінку влас¬ної суті, але й враховувати критичну оцінку особистості інши¬ми людьми. Основні методи самовиховання - самопізнання, самооцінка, самопереконання, самоуправління, самопримушування, самонавіювання, самозвіт, самоконтроль, самопокарання.