Загартовування організму. Психічна саморегуляція

> стадія опору (підвищення артеріального тиску і темпе¬ратури);

> стадія виснаження.

Стадії стресу - це прояв загального адаптаційного синдро¬му, який має в основі початкові зміни в адрено-гіпофізарній системі. Початковий етап стресу - емоційні реакції. Треба сказати, що емоції - надзвичайна і бездоганна біологічна струк¬тура, тісно пов'язана з аналізаторами, серед яких домінуючу роль відіграють органи чуття (зір, слух), що забезпечують органі¬змові відповідний рівень адаптації і працездатності. Залежно від ступеня і тривалості виразності того чи іншого почуття, розрізняють такі емоції: настрій, пристрасть, афект.Викликати стрес можуть найрізноманітніші чинники: ви¬сока і низька температура, конфліктні ситуації, різкі зміни умов життя, різноманітні фармакологічні речовини. Отже, медична сестра повинна пояснити пацієнтам, як краще уникнути впли¬ву негативних факторів. Проте не всякий стрес шкідливий. Існує так званий еустрес - "добрий стрес", він мобілізує організм для пристосування до нових умов. Існує і "поганий стрес" - дистрес, що може стати причиною виникнення неврозів.

Стрес поділяється на гострий і хронічний. Гострий стрес розвивається миттєво з обов'язковим залученням нервової, симпато-адреналової, серцево-судинної систем і системи гіпофіз - кора надниркових залоз. Хронічний стрес виникає при тривалому або повторному впливі як сильних, так і слабких стресорів.

Стрес є біологічно обґрунтованим, необхідним явищем, яке дозволяє організму зустріти будь-який шкідливий вплив у стані "бойової" готовності, перебороти виникнення труднощів і при¬стосуватися до нових умов середовища.

Психічна саморегуляція

У комплексі індивідуальних факторів формування здоро¬вого способу життя дуже важливу роль відіграють фактори психічного впливу на організм. Це зумовлено тим, що фізич¬ний стан людини, її тілесне здоров'я тісно пов'язані з особли¬востями психічної діяльності. Єдність фізичного (соматичного) і духовного (психічного) - неодмінна умова і запорука прояву і формування людського здоров'я. У процесі фізичної діяльності організму різноманітні за характером імпульси сягають голов¬ного мозку, по-різному впливають на активність його кори, яка, відповідно, стимулює і цілеспрямовує психічну діяльність людини.

Однією із найважливіших форм активного впливу на люд¬ську психіку вважається метод психічної саморегуляції, зав¬дяки чому людина може цілеспрямовано координувати і спря-мовувати свої психічні реакції. Психічна саморегуляція - це цілеспрямована духовна діяльність людини за власним свідо¬мим імпульсом, спрямована на досягнення оптимального ста¬ну духовного і фізичного здоров'я особистості.

Сучасні наукові принципи і методи психічної саморегуляції сягають своїми витоками до джерел стародавньої, зокрема, традиційної медицини. За допомогою спеціальних засобів психіч¬ної саморегуляції тібетські далайлами та індуські йоги спро¬можні, наприклад, розширювати або звужувати кровоносні судини, прискорювати або сповільнювати частоту серцевих скорочень, активізувати або пригнічувати продукцію травних соків, активізувати або гальмувати обмін речовин, теплопро¬дукцію. Психічна саморегуляція базується на важливій особли¬вості людської психіки абстрагуватися від реалій дійсності, формувати уявні образи і використовувати їх із метою саморе¬гуляції функціональної діяльності організму.

Метою психічної саморегуляції є вплив на поведінку лю¬дини, якою визначаються прояви її рухової діяльності, спрямовані на досягнення поставленої мети. Тобто поведінкою виз-начаються зовнішні прояви рухової активності людини. Однак, така діяльність складається з окремих дій, які можуть бути зовнішніми, тобто здійснюватись за допомогою рухового апа¬рату й органів чуття, а також внутрішніми, які реалізуються розумовою активністю. У випадку, коли ці дії часто повторю¬ються, вони стають автоматичними, їх називають звичками. Існують корисні звички:

- пунктуальність;

- організованість;

- дисциплінованість.