Загартовування організму. Психічна саморегуляція

Самопізнання - метод самовивчення фізичних і психічних особливостей людини, за аналізом яких вона пізнає і критично оцінює свої істинні фізичні і духовні можливості. Оцінка цих можливостей проводиться шляхом порівняння даних власної оцінки з відповідними модельними показниками.

Самопорівняння — різновид самопізнання, який базується на порівнянні власних фізичних, моральних і інтелектуальних властивостей з такими у людини - взірця.

Самозобов'язання — форма самовиховання, заснована на формуванні певних моральних вимог до власної особистості шляхом порівняння їх з ідеальним взірцем.

Самовправи - один із методів формування стабільних норм і правил поведінки, який ґрунтується на систематичному вико¬нанні цілеспрямованих дій і вправ з метою закріплення кон¬кретних навичок і рис характеру.

Самонавіювання — метод, який базується на формуванні у свідомості людини ідеальних образів, уявлень, бажань, відчуттів за допомогою власних думок і слів. Ефективність самонавію¬вання залежить від здатності людини концентрувати свою свідо¬мість на предметі навіювання.

Самопримушування і самонаказ — форми самовиховання, які базуються на вольовому впливі людини на власний організм за допомогою слова з метою подолання очікуваних труднощів і перешкод.

Самозвіт - критичне самозвітування особистості у формі щоденникового запису або усної мови про свої вчинки і дії. Самозвіт тісно пов'язаний із самоаналізом, тобто з формою са-мокритичної оцінки особистості при здійсненні певних вчинків або дій.

Самоконтроль - визначається як форма самообліку і влас¬ної оцінки результатів психічного самовиховання з наступною корекцією дій і поведінки особистості. Самоконтроль є вихід-ною основою вдосконалення фізичних і моральних якостей осо¬бистості.

Самозаохочення і самопокарання — форми позитивного психоемоційного сприймання дій і вчинків корисного призна¬чення і усвідомлене засудження вчинків і дій негативного ха-рактеру.

Неабияке значення у структурі засобів психічної саморе¬гуляції має боротьба із стресом.

З метою оцінки психологічного стану людини в стресових ситуаціях, а також індивідуальної реакції на стрес чи дистрес використовують різноманітні тести, які базуються на бальній оцінці реакції організму на стресові подразники.

Найважливішою регуляторною системою адаптації органі¬зму до негативних стресових реакцій (дистресу) вважається така, яка спрямована на усунення або, принаймні, на зменшення почуття тривоги, розпачу, відчаю, страху в період очікуван¬ня або дії подразника, здатного викликати дистресову реак¬цію. Такою системою є психологічний захист організму.

Психологічний захист - це така форма психічної реакції на подразники зовнішнього і внутрішнього середовища, яка спря¬мована проти їх патологічного впливу на організм людини.

Ефективність психологічного захисту від дистресу визна¬чається різноманітними фізіологічними механізмами, серед яких важливу роль відіграють, крім надниркового апарату, кора го¬ловного мозку, гіпофіз, вегетативна нервова система. Існують і інші методи психологічного впливу на захист від дистресу -витіснення, проекція та ідентифікація.

Витіснення - форма протидії стресові, яка базується на неприйнятті й усуненні із свідомості неприємної згадки, пере¬живання про подію, яка вже відбулась, але очікується в анало-гічному відтворенні. Конкретні форми такого захисту - ухи¬лення від неприємних розмов, згадок про саму подію або схожі чи близькі за змістом ситуації, які можуть викликати аналогічні почуття.

Проекція - різновид психологічного захисту, дія якого ба¬зується на неусвідомленому наділенні фізичними і духовними рисами однієї людини іншій.Ідентифікація - метод психологічного захисту, який ба¬зується на ототожненні фізичних і духовних можливостей однієї особи з іншою, яка є еталоном — взірцем поведінки, фізичної і духовної досконалості.