Загартовування організму. Психічна саморегуляція

Перед тим, як почати загартування, вкрай важливо дізна¬тися про реакції свого організму на проведені процедури.

Розмір реакції змінюється залежно від характеру загарту-вальної процедури, а також від сил організму, обставин і спосо¬бу застосування. Одержання правильної відповідної реакції організму - основне завдання для кожного, хто практикує за¬гартування. І тут багато що залежить від розміру подразнення, його тривалості, локалізації і чутливості людини.

Реакція організму на загартувальні процедури оцінюється за суб'єктивними і об'єктивними симптомами: гарне самопо¬чуття, приємне відчуття теплоти, піднесенний настрій, підви-щення працездатності - суб'єктивні ознаки; одночасне розши¬рення судин, віддача теплоти і швидке розігрівання - ось найбільш відчутні реакції організму.

Реакція як протидія організму тим змінам, що у нього вно¬сить загартувальне подразнення холодом, може бути посилена двома шляхами: або сильними передуючими рухами, або розі¬гріванням.

Залежно від температури тіла, реакція на охолодження може бути різноманітна, і вона тим інтенсивніша, чим теплі¬шим було тіло до прикладання холодної води. На цій підставі перед загартувальною процедурою, яка забирає тепло, засто¬совуємо іншу, що приносить тепло, - гарячий душ. "Всяке тіло повинно підходити до холодної води тільки будучи теплим", - так говорили засновники водолікування.

Таким чином, розігрівання тіла перед впливом холоду є найголовнішим чинником загартування. Успіх процедур , які загартовують, залежить від таких чинників:

1. Чим більше, у відомих межах, зниження температури під час загартувальної процедури, тим сильнішою є відповідна реакція організму.

2. Чим швидше і енергійніше забирається тепло, тим швид¬ше відбувається повторне підняття температури. Довготрива¬ле, поступове забирання тепла має, як наслідок, більш повільну і менш інтенсивну реакцію, ніж коротке охолодження водою низької температури.

3. Стан тілесної теплоти до охолодження впливає на відпо¬відне підвищення температури організму. Попередньо розігрі¬тий організм людини реагує сильніше, ніж холодний.

4. Поєднання холоду з механічним впливом посилює відпо¬відну реакцію організму. Зайве охолодження викликає в організмі руйнівний стрес, який виявляється в лихоманковому стані і мерзлякуватості (у крайньому випадку - непритомність) після проведення загартувальних процедур.

5. Поведінка людини, яка загартовується, після забирання тепла впливає на швидкість появи реакції: пасивність її упов¬ільнює, а рух посилює і прискорює.

6. Основна ознака правильності проведення загартуваль¬ної процедури - одержання швидкої і досконалої відповідної реакції організму. Людина яка загартовується, позбавлена ри¬зику і небажаних ускладнень.

7. Рекомендується починати будь-яке загартовування так, щоб виникали слабкі або середні відповідні реакції організму, які зміцнять організм, а не послаблять за принципом руйнівно¬го стресу. Навіть П. Іванов починав своє загартування-тренування поступово й обережно, привчаючи організм до перене¬сення все більш і більш жорсткого і сильного впливу холоду.

Психічна саморегуляція

Дуже складна в психологічному плані проблема - критич¬на адекватна оцінка власних можливостей, схильностей і вчинків.

Адекватна самооцінка - один з основних компонентів свідо¬мості - феномен, що виділяє людину з усього тваринного світу. Людина, маючи фізіологічну основу, спроможність до самосвідо¬мості, формується і виховується соціальне і субсоціально (в сім'ї і суспільстві). Значення самооцінки для здоров'я людини вели¬ке тому, що воно є вихідним елементом для формування емоцій, тобто співвідношення результатів власної діяльності з наслідка¬ми реальної ситуації, а отже, з кількісними і якісними пара¬метрами стресу і дистресу.