Загартовування організму. Психічна саморегуляція

> поступовість;

> врахування індивідуальних особливостей;

> різноманітність засобів і форм;

> активний режим, поєднання загальних і місцевих про¬цедур;

> самоконтроль.

Принцип систематичності потребує регулярного, щоден¬ного, протягом усього року, виконання процедур, які загарто¬вують організм. Тривалі перерви ведуть до ослаблення або по¬вної втрати набутих захисних реакцій. Рекомендуючи загарто¬вування медична сестра повинна повідомити, що починати потрібно з невеликих доз і найпростіших методів, і тільки по¬слідовний перехід від малих доз прийнятих процедур до вели¬ких - за часом, кількістю і формою - забезпечує гарний ефект. Людям похилого віку і дітям особливо важливо дотримуватися поступового і послідовного збільшення навантажень при прове-денні процедур.

Велике значення має загартовування за допомогою повітря¬них ванн, водяних процедур: обтирання, обливання, душ, кон¬трастний душ, полоскання горла, контрастні ніжні ванни, ку¬пання у водоймах, морські купання, "моржування", загартову¬вання до перегріву сонячними променями, гарячим повітрям.

Слово "загартовування" застосовується за аналогією з яви¬щами, які спостерігаються в залізі, сталі при їхньому сильному нагріванні і наступному різкому охолодженні, що надає їм ве¬ликої стійкісті та твердості. Щось подібне відбувається і з орга¬нізмом людини, який у результаті дії загартувальних проце¬дур набуває спроможності протистояти несприятливим при¬родним чинникам.

Загартована людина - це та людина, яка свідомо привчила себе переносити холод, спеку й інші несприятливі природні умови, виробивши відповідну здатність організму успішно про¬тистояти їм.При загартуванні організму важливо зрозуміти, що в ньо¬му від природи закладені особливі механізми, які при відповідній активізації виробляють стійкість організму до несприятливих природних умов. Але якщо їх не задіяти, то вони так і знаходи¬тимуться в потенційному, згорнутому стані. Загартована люди¬на вміло розвинула пристосувальні механізми організму до хо¬лоду, спеки тощо, довела їх до досконалості, а незагартована цього не зробила і залишилася беззахисною.

Закордонні вчені проводили спеціальні досліди, щоб виз¬начити найвищу температуру, яку людський організм спро¬можний витримати в сухому повітрі. Температуру 71°С людина витримує протягом 1 год, 82°С - 49 хв, 93°С - 33 хв, а 104°С — тільки 26 хв. Вчені вважають, що гранична температура, при якій людина може дихати, становить приблизно 116°С. Проте в історії є факти, коли людина витримувала значно вищі темпе¬ратури. У 1764 році французький учений Тіллет повідомив у Паризькій академії наук те, що одна жінка знаходилася в печі при температурі 132°С протягом 12 хв. У 1828 році був описа¬ний випадок 14-хвилинного перебування чоловіка в печі, де тем¬пература 170°С. У Бельгії в 1958 році був зареєстрований випа¬док, коли чоловік декілька хвилин знаходився в термокамері при температурі 200°С! В оголеному вигляді людина може вит¬римати швидке наростання температури до 210°С, а у ватному одязі - до 270°С.

Переносимість високих температур у водяному середовищі значно нижча, ніж на сухому повітрі. "Рекорд" належить чоло¬вікові з Туреччини, який занурювався з головою в казан із водою, нагрітою до 70°С.

Переносимість холоду незагартованою людиною відносно невелика.

Короткочасні переохолодження, навіть дуже великі, лю¬дина може перенести. Так, у Японії водій рефрижиратора в жаркий день вирішив "відпочити" в кузові своєї холодильної машини. У цьому ж кузові знаходилися брили сухого льоду. Двері фургона зачинились, і водій піддався впливу холоду -10°С. Коли шофера витягли з кузова, він уже замерз. Проте через кілька годин постраждалий був реанімований у най¬ближчій лікарні.

ЗАСОБИ ЗАГАРТУВАННЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ