Учення про нутрощі. Травний апарат

Під м'язовою оболонкою глотки лежить підслизовий шар, в товщі якого знаходяться глоткові залози та скупчення лімфатичних вузликів, що утворюють носоглотковий і трубні мигдалики (функція цих утворів подібна до функції піднебінних мигдаликів).

Слизова оболонка глотки є продовженням слизової оболонки порожнини носа та рота, тому в носовій частині глотки вона вкрита псевдобагатошаровим війчастим епітелієм, а в ротовій та гортанній частинах — багатошаровим плоским епітелієм.

Глотка виконує кілька важливих функцій. Так, в її ротовій частині перехрещуються дихальний та травний шляхи. З порожнини носа повітря проходить через хоани в гортань. При цьому м'яке піднебіння опускається, а надгортанник піднімається. Коли їжа, завдяки скороченню м'язів порожнини рота, потрапляє на корінь язика, м'яке піднебіння піднімається і повністю закриває знизу вхід у носову частину глотки. Харчова грудка проштовхується в глотку, а надгортанник закриває вхід до гортані. М'язи глотки послідовно скорочуються і проштовхують їжу у стравохід (Рис. 6).

Стравохід (esophagus; Рис. 7) — циліндричної форми трубка 25 см завдовжки та 3 см завширшки, яка починається на рівні VI— VII шийних хребців, а на рівні XI грудного хребця переходить у шлунок. Стінка стравоходу складається із зовнішньої (адвентиціальної), м'язової та слизової оболонок.

Зовнішня оболонка побудована з пухкої сполучної тканини і з'єднує стравохід з навколишніми органами та тканинами.

М'язова оболонка складається із зовнішнього (поздовжнього) та внутрішнього (колового) шарів. У верхній третині стравоходу м'язові шари представлені посмугованою м'язовою тканиною, в нижній третині — непосмугованою та в середній третині — мішаною м'язовою тканиною.

Слизова оболочка вкрита багатошаровим плоским епітелієм, під яким розміщений шар м'язових клітин.

Підслизовий шар представлений значною кількістю пухкої сполучної тканини. Це сприяє тому, що слизова оболонка легко збирається в поздовжні складки і на поперечному розрізі просвіт стравоходу має форму зірчастої щілини. У підслизовому шарі лежать дрібні слизові залози та поодинокі лімфатичні вузлики.

Рис. 6. Схема актів дихання (а) і ковтання (б):

1 — порожнина носа; 2 — язик; 3 — м'яке піднебіння; 4 — харчова грудка; 5 — надгортанник; 6 — гортанна частина глотки; 7 — стравохід; 8 — гортань.

Стравохід умовно поділяють на три частини: шийну, грудну та черевну.

Шийна частина стравоходу простягається від рівня VI шийного хребця до І—II грудних хребців і розміщена позаду та дещо вліво від трахеї, спереду тіл згаданих хребців на передхребетній пластинці фасції шиї.

Грудна частина стравоходу найдовша, йде через усю грудну порожнину від верхнього отвору грудної клітки до стравохідного розтвору діафрагми. У верхній частині грудної порожнини стравохід перехрещується ззаду лівим головним бронхом і лягає біля правої стінки низхідної частини аорти. Нижче стравохід спіральне огинає спереду низхідну частину аорти і перед проходженням через діафрагму розміщується спереду та дещо зліва від аорти

Черевна частина стравоходу найкоротша, довжина її у дорослого — 10—20 мм. На рівні XI грудного хребця ця частина переходить у шлунок.

Стравохід має три звуження. Перше з них знаходиться на місці початку стравоходу, друге — в місці перехресту стравоходу з лівим головним бронхом і трахеєю, третє — на місці переходу стравоходу через діафрагму.

Шлунок (ventriculus s. gaster) — найбільш об'ємний відділ травного апарату, в якому білки їжі, що надійшла із стравоходу, розщеплюються та звурджується молоко, а також відбуваються перемішування їжі та пересування її в кишки (Рис. 8).