Учення про нутрощі. Травний апарат

Розрізняють дві поверхні печінки: діафрагмальну та нутряну.

Діафрагмальна поверхня (fades diaphragmatica) опукла, прилягає до діафрагми. Поздовжньо розміщеною серпоподібною зв'язкою печінки діафрагмальна поверхня поділяється на дві частки: праву (більшу) та ліву (меншу). Права частка розміщена під правим куполом діафрагми, а ліва — під лівим. На задній частині діафраг-мальної поверхні розташована глибока борозна порожнистої вени, а на верхівці лівої частки — серцеве втиснення. Місце переходу спереду діафрагмальної поверхні в нутряну поверхню визначається як нижній край печінки.

Нутряна поверхня печінки (fades visceral is) нерівна, дещо вгнута і має ряд втиснень, відповідно до прилягаючих органів. На цій поверхні є три борозни: дві поздовжні та одна поперечна. Поздовжні борозни йдуть спереду назад, а поперечна борозна з'єднує середини поздовжніх борозен. Перелічені борозни поділяють нутряну поверхню печінки на чотири частки: праву, ліву, квадратну та хвостату.

У передній частині правої поздовжньої борозни в ямці жовчного міхура розміщений жовчний міхур, а задня частина її є борозною порожнистої вени.

Передній відділ лівої поздовжньої борозни має вигляд щілини, де залягає кругла зв'язка печінки, а в задньому відділі, в щілині венозної зв'язки, розміщена облітерована венозна протока.

У поперечній борозні, або у воротах печінки (pdrta hepatis), залягає власна печінкова артерія, загальна печінкова протока та ворітна вена.

Печінка майже повністю покрита очеревиною, за винятком борозен та невеликої ділянки, де печінка безпосередньо прилягає до задньої стінки живота. Листки очеревини, переходячи на діафрагму та сусідні органи, утворюють ряд зв'язок. Серпоподібна зв'язка печінки (ligamentum falciforme hepatis) утворена листками очеревини, які переходять з діафрагмальної поверхні печінки на нижню поверхню діафрагми. Спереду ця зв'язка доходить до пупка, і в її вільному краї залягає кругла зв'язка печінки (ligamentum teres hepatis). Ззаду листки серпоподібної зв'язки розходяться (вправо та вліво) і разом з листками нутряної очеревини, яка йде до діафрагми, утворюють праву та ліву вінцеві зв'язки. Правий та лівий кінці вінцевих зв'язок утворюють трикутні зв'язки.

Від воріт печінки до малої кривини шлунка та початкової частини дванадцатипалої кишки йдуть печінково-дванадцятипала та печінково-шлункова зв'язки, утворюючи малий сальник (omentum minus).

Печінка за будовою належить до складних паренхіматозних органів. Зовні речовину печінки вкриває волокниста оболонка. Речовина печінки складається з часточок печінки, які мають форму багатогранної призми. Ці утвори вважають структурно-функціональними одиницями печінки. На периферії кожної часточки розташовані міжчасточкові вени, що належать до системи ворітної вени, та міжчасточкові артерії. Капіляри, які йдуть від міжчасточкових вен, вливаються в центральну вену в центрі кожної часточки. Кілька центральних вен зливаються між собою, утворюючи товсті венозні стовбурці, які, зливаючись, утворюють три-чотири печінкові вени (venae hepaticae), що вливаються в нижню порожнисту вену. Всередині печінкової часточки також розміщені і артеріальні капіляри, які походять від гілок власної печінкової артерії.

Клітини печінкової часточки виробляють жовч, яка надходить у жовчні проточки, а далі — в міжчасточкові протоки. Останні збираються в більш товсті стовбурці і утворюють праву та ліву печінкові протоки (ductus hepaticus dex. et sin.). Вийшовши з воріт печінки, права та ліва печінкові протоки зливаються і утворюють загальну печінкову жовчну протоку (ductus hepaticus communis). Крім того, печінка бере участь в обміні вітамінів, гормонів та підтримує гомеостаз.

Жовчний міхур (vesica fellea) має форму поздовжнього мішка, у дорослого 8—12 см завдовжки, 3—5 см завширшки та об'ємом 40— 70 см3, залягає в ямці жовчного міхура печінки. У жовчному міхурі розрізняють дно, тіло та шийку.Дно жовчного міхура — найбільш розширена, заокруглена частина, напрямлена вперед, до нижнього краю печінки, і дещо висувається з-під цього краю. Тіло має циліндричну форму. Шийка — вузька частина міхура, яка поступово переходить у міху рову протоку (ductus cysticus). Міхурова протока йде донизу між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки і, з'єднавшись із загальною печінковою протокою, утворює загальну жовчну протоку (ductus choledochus), яка відкривається на верхівці великого сосочка дванадцятипалої кишки.

Стінка жовчного міхура складається з трьох оболонок. Серозна оболонка покриває більшу частину жовчного міхура. Верхня поверхня міхура обернена до печінки і не має серозної оболонки, а зростається з волокнистою капсулою печінки за допомогою пухкої сполучної тканини. Підсерозна основа виражена слабо.