Учення про нутрощі. Травний апарат

Вертикальний м'яз язика (musculus verticalis linguae), починається на спинці язика від його апоневроза, розміщується між волокнами інших м'язів язика і прикріплюється до апоневроза нижньої поверхні язика. Функція: подовжує язик і утворює на його спинці поздовжній жолоб.

Під слизовою оболонкою порожнини рота багато невеликих слизових та серозних залоз, які залежно від розміщення називають губними, щічними, кутніми, піднебінними та язиковими і об'єднують у групу малих слинних залоз.

Крім цих залоз виділяють ще групу великих слинних залоз, до яких відносять під'язикову, піднижньощелепну та привушну залози. Всі ці залози парні.

Під'язикова залоза (glandula sublingualis) невелика трубчасто-альвеолярна, за функцією слизова залоза, розміщується під слизовою оболонкою дна порожнини рота і складається з кількох часток. Від часток відходять міжчасткові протоки, що зливаються в десять — п'ятнадцять малих під'язикових проток, які частково самостійно відкриваються в порожнину рота, а частково утворюють велику під'язикову протоку, що або з'єднується з протокою під-нижньощелепної залози, або відкривається поряд з нею на під'язиковій складці.

Піднижньощелепна залоза (glandula submandibularis) більша від попередньої, але також має трубчасто-альвеолярну будову. Ця залоза за функцією мішана, тобто виділяє і слизовий і серозний секрет. Вона розміщується біля кута нижньої щелепи під щелепно-під'язиковим м'язом, її задня частина межує з привушною залозою і відділяється від неї фасцією. Протока піднижньощелепної залози огинає задній край щелепно-під'язикового м'яза і відкривається на під'язиковому м'ясці.Привушна залоза (glandula pardtis) найбільша із слинних залоз, побудована за альвеолярним типом і виділяє серозний секрет. Вона розміщена у привушно-жувальній ділянці лиця, оточена привушно-жувальною фасцією, від якої в товщу залози відходять сполучнотканинні перетинки, і за формою нагадує конус, основа якого обернена вперед, а верхівка загинається за гілку нижньої щелепи. Частину залози, що знаходиться на поверхні лиця, називають поверхневою, а частину за гілкою нижньої щелепи — глибокою. Із залози виходить привушна протока, що лежить трохи нижче від виличної дуги і біля переднього краю жувального м'яза загинається, проходить крізь щічний м'яз і відкривається на слизовій оболонці переддвер'я рота проти другого верхнього великого кутнього зуба.

Зуби (dentes) — найтвердіші утвори в організмі хребетних тварин. Разом з цим порівняльно-анатомічними дослідженнями доведено, що співвідношення складових частин зубів, їхня форма та кількість коливаються в значних межах. Вважають, що в еволюції ссавців диференціювання зубів має величезне значення, майже таке саме, як значний розвиток кори великого мозку і здатність до живородіння.

У вищих ссавців та людини зуби розташовані в зубних комірках коміркових відростків верхньої та нижньої щелеп. У дорослої людини найчастіше буває 32 зуби, які називають постійними, а в дітей є 20 так званих молочних зубів.

У кожному зубі розрізняють кілька частин (Рис. 3). Частину, яка виступає над яснами, називають коронкою зуба (corona dentis), а частину зуба, яка розміщена в зубній комірці,— коренем (radix dentis). Деякі з зубів мають один, а деякі — два-три корені. Дещо звужена частина зуба, розміщена між коронкою та коренем зуба, має назву шийки (collum dentis). На верхівці кореня є отвір, який продовжується в канал кореня. Крізь цей отвір у зуб входять судини та нерви.

Коронка зуба має кілька поверхонь. Поверхню, обернену до зуба протилежної щелепи, називають поверхнею змикання; обернену до передцвер'я рота — переддверною, до язика — язиковою, а до поверхні сусіднього зуба — поверхнею стикання.

Основною речовиною, з якої побудовані корінь та шийка зуба, є дентин, що виникає з мезенхіми і досить міцний, твердіший за кістку. В порожнині зуба міститься пульпа, яка складається з судин, нервів та пухкої сполучної тканини.

Назовні від дентину на коронці зуба розміщена найтвердіша тканина організму людини — емаль. Вона побудована з довгих зігнутих емалевих призм, осі яких напрямлені перпендикулярно до дентину. Зовні кожна призма покрита тонкою, твердою мембраною призми, яка захищає емаль від руйнівної дії хімічних речовин їжі. Дентин кореня та шийки зуба покритий цементом, що гістологічне нагадує кістку.

За формою коронки зуби поділяють на різці, ікла, малі кутні та великі кутні (Рис. 4).

Різці (dentes incisivi) розміщені по боках серединної лінії (по чотири на кожній щелепі). Розрізняють два різці присередні та два — бічні. Коронка їх має долотоподібну форму з опуклою губною та вгнутою язиковою поверхнями. Верхні різці дещо більші за нижні. Корені різців довгі, конусоподібної форми.