Учення про нутрощі. Травний апарат
Висхідна частина піднімається догори і на місці переходу в порожню кишку утворює дванадцятипало-порожній згин.
Стінка дванадцятипалої кишки утворена трьома оболонками.
Серозна оболонка е лише на тих частинах кишки, які вкриті очеревиною.
М'язова оболонка утворена зовнішнім (поздовжнім) та внутрішнім (коловим) шарами непосмугованих м'язових клітин.
Слизова оболонка представлена одношаровим призматичним війчастим епітелієм і утворює колові незамкнуті складки, яких немає у верхній частині кишки. Ці складки густо вкриті кишковими ворсинками.
У підслизовому шарі розміщені залози дванадцятипалої кишки (glandulae duodenales), які виділяють слизовий секрет. Місцями трапляються поодинокі лімфатичні вузлики.
Дванадцятипала кишка разом з підшлунковою залозою та печінкою займає центральне місце у функції травлення. У порожнині кишки сік підшлункової залози розщеплює білки, жири та вуглеводи, а жовч сприяє перетравленню жиру та всмоктуванню жирних кислот. Крім того, жовч підвищує тонус кишок, посилює їхню перистальтику й бере участь у пристінковому травленні. Клітини слизової оболонки дванадцятипалої кишки продукують біологічно активні речовини, що сприяють процесам всмоктування і регуляції загального обміну речовин.
Дванадцятипала кишка живиться за рахунок верхніх підшлунково-дванадцятипалих артерій (гілок шлунково-дванадцятипалої артерії) та нижніх підшлункове-дванадцятипалих артерій (гілок верхньої брижової артерії). Лімфатичні судини відводять лімфу в черевні брижові лімфатичні вузли.
Іннервується дванадцятипала кишка гілками автономної нервової системи.
Брижова частина тонкої кишки поділяється на порожню кишку (jejunum), що становить 2/5 її довжини, та клубову кишку (ileum), що складає 3/5 довжини. Брижова частина тонкої кишки покрита очеревиною і підвішена на брижі. Брижа тонкої кишки (mesente-rium) утворена двома близько розміщеними листками очеревини, які йдуть до кишки з боку задньої стінки живота. Наявність брижі зумовлює велику рухливість петель тонкої кишки.У правій клубовій ямі тонка кишка впадає в товсту кишку. В цьому місці слизова оболонка тонкої кишки утворює клубово-сліпокишкову заслону, яка заходить у просвіт сліпої кишки. Завдяки цій заслоні вміст сліпої кишки не потрапляє в тонку кишку.
Стінка тонкої кишки утворена трьома оболонками. Серозну оболонку становить очеревина. Під серозною оболонкою розміщений підсерозний шар.
М'язова оболонка представлена непосмугованими м'язовими клітинами, які розміщені в два шари: зовнішній (поздовжній) і внутрішній (коловий). Скорочення м'язових клітин відбуваються хвилеподібне, послідовним звуженням та розширенням просвіту кишки. Це перистальтичні рухи, завдяки яким їжа перемішується з кишковим соком і проштовхується в напрямі до товстої кишки.
Підслизовий шар утворений добре вираженою пухкою волокнистою сполучною тканиною.
Слизова оболонка вистелена одношаровим циліндричним війчастим епітелієм. У ньому розміщені бокалоподібні клітини, які виробляють слиз, що вкриває поверхню епітелію кишки і виконує захисну функцію. Облямівка кишкового епітелію виконує також захисну функцію та функцію всмоктування поживних речовин.
На всьому протязі тонкої кишки, крім кінця клубової кишки, слизова оболонка утворює постійні колові складки, які значно збільшують поверхню всмоктування. Поверхня слизової оболонки має бархатистий вигляд завдяки наявності пальцеподібних випинів слизової оболонки кишки. Ці випини, що називаються кишковими ворсинками, значно збільшують всисну та видільну поверхні тонкої кишки. Основу ворсинки утворює сполучнотканинний шар слизової оболонки з домішкою непосмугованих м'язових клітин. Головною в кожній з ворсинок є центральна лімфатична судина, в яку надходять з харчової кашки жири, а далі вони переходять у лімфатичні судини брижі тонкої кишки. По боках центральної лімфатичної судини ворсинки розміщені артеріальні та венозні капіляри, в які надходять під час всмоктування білки та вуглеводи.